Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Весілля текінців. Закаспійська область

Родина текінців. Закаспійська область

До Аруза і до усіх беків зовнішніх огузів дійшла звістка, сказали: «ось прийшов Казан». Вони теж веліли зібратися війську, вийшли назустріч походом, зійшлися з Казаном. Зійшлись племена Уч-Ок і Боз-Ок; Аруз говорить: «Серед внутрішніх огузів моєю жертвою нехай буде Казан». Емен говорить: «Моєю жертвою хай буде Терс-Узамиш». Витязь Рустем говорить: «Моєю жертвою хай буде Окчі, син Ексек-Коджі». З них кожен намітив собі жертву. Розгорнулися загони, були наготовлені свинцеві (кулі); заграли труби, забили барабани; Аруз-Коджа погнав коня на арену, гучним голосом сказав Казану: «Прийди сюди, негідний, ти – моя жертва». Казан прикрився щитом, узяв до рук свого списа, направив його в голову Арузові, говорить: «Негідний, я покажу тобі, що значить підлим підступом убивати мужа». Аруз погнав коня на Казана, ударив Казана мечем, не зміг його навіть поранити, промахнувся; дійшла черга до Казана, він міцно стис свого цяткованого списа у шістдесят тутамів, наніс Арузові удар списом; зблиснувши, спис пройшов крізь його груди, скинув його з коня на землю; Казан дав знак своєму братові Кара-Гюне, сказав: «Відрубай йому голову». Кара-Гюне зійшов з коня, відрубав голову Арузові; побачивши те, беки зовнішніх огузів усі зійшли з коней, упали до ніг Казана, просили пробачити їм їхню вину, поцілували його руку; Казан пробачив їм їхню вину, помстився своєму вихователю за кров Бейрека, зруйнував житло Аруза, пограбував його плем'я, його народ; (його) джигіти стали легкою здобиччю. У зеленій долині, на лугу Казан велів поставити намети, облаштував своє шатро.

Прийшов мій дід Коркут, заграв радісну пісню, розповів, що сталося з воїнами, борцями за віру. Де ті воїни-беки, про кого я розповідав, хто говорив: увесь світ – мій? їх викрала смерть, сховала земля; кому залишився тлінний світ? Земне життя, ти приходиш і відходиш; останній твій кінець – смерть, земне життя! останній кінець (навіть) довгого життя – смерть, розлука. Я дам віщування, хане мій; коли прийде смертний час, хай не розлучить (тебе бог) з чистою вірою; хай буде місцем твого білобородого батька – рай, хай буде місцем твоєї сивоголової матері – горішня обитель! Хай не змусить тебе всемогутній звертатися до лиходіїв! Заради твого білого чола ми склали молитву з п'яти слів; хай буде вона прийнята! Хай узрять лик (божий) ті, хто скаже «амінь, амінь!». Хай воз'єднається в одне (молитва), хай стоїть твердо; хай простить (бог) твої гріхи заради Мухаммеда обраного, хане мій!

У мусульманській і давньоаравійській міфології праведний мудрець. У доісламській Аравії був відомий як довговічний і мудрий герой. Давньоаравійський цикл переказів про Лукмана (Лохмана) реконструюється на основі пам'яток доісламської поезії і пізніших переказів. Лукман належав до народу ад. [86]Коли цей народ за нечестивість був покараний засухою, Лукман у числі ще кількох адітів направився до Мекки, щоб молитися про дощ. За одним із переказів, Лукман просив Аллаха за себе і отримав довге життя, рівне життю семи орлів. Разом з останнім орлом, Лубадом, помер і Лукман.

Коран, згадуючи Лукмана (в однойменній сурі) як усім відомого мудреця і вкладаючи в його вуста проповідь єдинобожжя, приводить його благочестиві настанови синові: «О синку мій! Не придавай Аллахові товаришів… Вистоюй молитву, збуджуй до благого, утримуй від забороненого і терпи те, що тебе спіткало, – бо це за для утвердження у справах. Не криви свою щоку перед людьми й не ходи по землі гордовито. Воістину, Аллах не любить усіляких гордовитих, хвальковитих! І не вимірюй свою ходу і притишуй свій голос: бо ж неприємніший з голосів – звичайно голос осла» (31:12–18).

Перекази пов'язували з Лукманом будівництво Марібської плотини у Південній Аравії, звичаї побивати каміннями за перелюб, відсікати руку за крадіжку і т. ін. Ще в доісламський період Лукману приписували різні мудрі вислови, частково розповсюджені на Ближньому Сході речі вавилонського судді-мудреця Ахікара. Мусульманські перекази приписують Лукману багато афоризмів і примовок, а також байки (з езопівського циклу та ін.). У багатьох народів, що сповідують іслам, з іменем Лукмана пов'язувалися твори місцевого фольклору. У народів Середньої Азії Лукман – великий лікар, покровитель (пір) лікарів і цілителів. Мусульманські перекази і деякі європейські дослідники ототожнювали Лукмана з різними історичними і міфічними персонажами – Баламом, [87]Валаамом, Ахікаром, Езопом та ін.