Платон - Апологія Сократа. Діалоги

60. Вимірювання, або вимірювальне мистецтво, — термін, який під впливом піфагорійців займає важливе місце у філософських розмірковуваннях Платона, особливо це видно в обчисленнях картини космосу в творах «Тімей» і «Держава».

61. …з прихильності до красеня Каллія… — гра слів, натяк на ім’я Каллія, бо по-грецьки «краса» — to kallos, «красивий» — kallos. Кінцівка витримана в іронічному дусі: чи варто було вести таку складну розмову лише заради красеня Каллія?

1. Фліунтці — жителі Фліунта, невеликого міста неподалік Афін.

2. Смертний вирок виконано через тридцять днів після його винесення.

3. …прикрасили вінком… — тобто увінчали лавровими гілками, тому що лавр був деревом, присвяченим Аполлонові.

4. Аїд — бог підземного світу, царства померлих, брат Зевса, Посейдона й Деметри або ж саме царство мертвих, що, за уявленнями давніх греків, містилося десь на краю світу або під землею.

5. …і ще якісь місцеві. — Із названих тут осіб найвідоміші — це Антісфен, засновник філософської школи кініків, а також Крітон і Менексен, іменами яких Платон назвав два свої діалоги.

6. Сіммій — приятель і слухач Сократа, автор трактату з галузі етики; Кебет — фіванець, учень Сократа; Евклід з Мегар — учень Сократа, засновник мегарської філософської школи; Федонд і Терпсіон — маловідомі особи.

7. Арістіпп із Кірени (грецької колонії в Африці) — учень Сократа, згодом засновник кіренської філософської школи, девізом якої була насолода; Клеомброт , за переказом, прочитавши діалог Платона «Федон», кинувся в море.

8. Егіна — острів у Саронській затоці між Аттикою і Пелопоннесом.

9. Одинадцять — колегія з одинадцяти архонтів, які здійснювали нагляд за в’язницями.

10. Ксантіппа — дружина Сократа, мати трьох його синів.

11. Евен — поет і ритор, учитель красномовства.

12. Платон зараховує філософію до музичних мистецтв, тобто таких, якими піклувалися Музи (це, крім музики, поезія, танець, театральне мистецтво, наука).

13. Філолай (з Тарента, грецької колонії в Італії) — піфагорійський філософ.

14. Таємне вчення — йдеться про вчення піфагорійців, зокрема про його «внутрішню» (езотеричну) частину, доступну лише для вибраних, які досягли найвищого ступеня посвячення.

15. …покладатися на свій слух і зір. — Згідно з Платоном, відчуття не можуть служити джерелом істинного пізнання. Джерелом такого пізнання є спогади безсмертної людської душі про споглядання нею світу речей ще до вселення її у смертне тіло людини.

16. …дорогими їм близькими…. — Ідеться про міфи про Алкесту, яка хотіла вмерти замість свого чоловіка Адмета, й Орфея, який подався в Аїд за своєю дружиною Еврідікою.

17. Мова про філософів (піфагорійців) і містиків (орфіків), які проповідували посвячення в таїнства.

18. …вакхантів обмаль. — Йдеться про учасників бучних свят на честі Діоніса-Вакха, на які приходили люди з тирсами — жезлами, оповитими плющем і виноградною лозою. Деякі з учасників, вакханти, впадали у священний транс.

19. …комічний поет. — Сократ став предметом насмішок із боку сучасних йому комедіографів — Арістофана, Евполіда, Телекліда, Каллія. Зокрема він був виставлений в карикатурному трактуванні у комедії Арістофана «Хмари».

20. Ендіміон — юнак-пастух, якого покохала богиня Місяця Селена. Вона просила Зевса зберегти її коханця молодим і гарним назавжди. Зевс здійснив її бажання і дав Ендіміонові безсмертя, але водночас приспав його навіки.

21. Анаксагор — див. приміт. 21 до «Апології».

22. Вчення про пригадування — один з наріжних каменів філософії Платона.

23. Пенелопа — вродлива й вірна дружина Одіссея. Двадцять років чекала вона на Одіссея, не маючи від нього жодної звістки. Багаті й родовиті юнаки сватались до неї, а Пенелопа пообіцяла, що назве ім’я свого обранця тоді, коли витче покривало на гробницю свекра. Вдень вона ткала, а вночі розпускала все, що зробила за день. Звідси пішов вислів «праця Пенелопи» — даремна робота.