Аристофан - Комедії

Евріпід

(даючи йому дірявий кошик)

Ну геть же, геть од мене!

Дікеополь

Ще одну лиш річ

Прохаю в тебе: глечик дай надщерблений.

Евріпід

460 Візьми і йди вже! Гість такий - то нудь одна.

Дікеополь

(до себе)

А сам він скільки люду міг занудити!

Прошу востаннє, Евріпіде, милий мій, -

Дай отой глечик, що заткнутий губкою.

Евріпід

Зруйнуєш, чоловіче, всю трагедію!

Візьми і забирайся!

Дікеополь

Йду вже, йду тепер.

(Виходить).

Чекай... О горе! Ще забув я річ одну,

Потрібну до зарізу, Евріпідоньку.

Візьму її швиденько - і нема мене:

Зела сухого дай мені до кошика. [43]

Евріпід

470 Кінець. Бери вже. Прощавай, трагедіє.

Дікеополь

Ну все, пішов я. Бачу й сам, що надто вже

Терпінням величавим зловживать я смів.

(Повертається знову).

Пропав, пропав я! Річ якнайважливішу

Забув узяти. Милий Евріпідоньку,

Найкращий, найсолодший! Бий тут грім мене,

Коли до тебе просьбу мав би ще якусь,

Крім однієї, справді вже останньої:

Капусту дай ще, попроси у матері.

Евріпід

Це насміх. Зачиніте ж двері ковані!

Театральна машина повертається.

Дім Евріпіда зникає.

Дікеополь

480 О серце, без капусти йти доводиться.

Чи відчуваєш, на яку борню йдемо,

Поклавши за лаконців заступитися?

Вперед же, серце! Ось уже й мета близька.

Ти що? Снаги ж у тебе Евріпід улив

Доволі, тож кріпися, серце втомлене.

Туди прямуй-но, там, сміливо голову

Приклавши до колоди, чесно все скажи.

Сміліш! Тобою, серце, я захоплений.

Хор

Ну що скажеш нам?

490 І що вдієш тут?

Згубив сором ти,

згубив совість ти:

Для міста, у заставу давши голову,

Один-єдиний смієш всім перечити,

та ще й кирпу гнеш?

Давай, починай!

Ти ж сам - чи ж не так?

Просив слова в нас. [44]

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

Дікеополь

Ви, глядачі, не дуже ображайтесь тим,

Що я, жебрак останній, до промови став

У справах міста, і то де? В комедії.

50° Та доля правди не чужа й комедії.

Незвично, але чесно говоритиму.

Цим разом не засудить і Клеон мене,

Що при гостях на край свій наговорюю.

На цім Ленейськім святі нині - ми лише.

Гостей немає. Не ідуть з податками,

Й союзників не видно. На виставі цій

Лиш ми зібрались, чисті, пересіяні.

Метеки - це полова, сміття міст вони.

Щодо лаконців, знайте: їх ненавиджу.

510 Хай Посейдон Тенарський добре струсить їх,

Ще й крівлі їхні звалить їм на голову.

І в мене всенький виноградник стоптано.

Але скажіть-но - тут свої лиш, друзі всі, -

Чому лише лаконців звинувачуєм?

І серед нас не мало - я не місто все

На думці маю, чуєте, не місто все -

Людців облудних, підлих, шахраїв отих,

Лукавих, віроломних, що на все ідуть

І пильно слід мегарця скрізь винюхують!

520 уГЛедять поросятко, зайченя мале,

Часник, чи пучку солі, чи гарбуз який -

І все доносять: «Ось товар мегарський там».

Та це дрібниці, так вже повелось у нас.

А ось в Мегарах наші хлопці, п'яні вже,

Якусь Сімефу-дівку потягли собі.

Мегарці знов, скипівши, їм у відповідь

В Аспасії повій аж двоє викрали.

Так почалася та гризня між еллінів,

А винні... три повії. І Перікл тоді,

530 Мов олімпієць, потрясав Елладою,

Пройнявшись гнівом, блискав і громи метав.

Уклав закони, мов пісні при келиху:

«Мегарців гнати з ринку - так покладено -

З морів і суходолів, і країв усіх».

Мегарці, врешті, ледь живі од голоду, [45]

Лаконців просять відмінити рішення,

Що через тих розпусниць були прийняті.

І нас благали - й ми не пожаліли їх.

Тоді вже всі почули, як щити дзвенять.

540 Даремно, скажуть. Але що ж лишалось їм?

Коли б ото лаконець на човні малім

Серіфцеві шуліку чи щеня відняв,

Усиділи б ви дома? Шкода й думати! -

До моря з триста суден постягали б ви -

І потонуло б місто в гамі воїнів,

У криках трієрархів. Там платню дають,

Там кораблі лаштують і оздоблюють,

Усе гуде, вирує, ходить ходором,

Пайки вже ділять, міхи закуповують,

550 Вінки, флейтистки, оселедці, ляпаси,

Там весла стружуть, молотками грюкають,

Сюрчать, свистять ріжками, грають сурмами.

Таке б ви заварили.

Чи ж не так-ото

І Телеф учинив би?

Дурні, дурні ви!

Провідця першої половини

хору

То ти й насправді, пакосний негіднику,

Брудний жебраче, хочеш тут повчати нас

І смієш насміхатись із донощиків?

Провідця другої половини

хору

560 Клянуся Посейдоном, все, що каже він, -

Одна лиш правда. Я брехні не чую тут.