Аристофан - Комедії

Кидай, кидай, кидай, кидай!

Бий цього негідника!

Бий його! Бий його! [33]

СТРОФА II

Дікеополь

Що таке? Геракла ради, не розбийте глечика!

Перша половина хору

Поб'ємо тебе камінням, чув чи ні, мерзотнику!

Дікеополь

А за що, скажіть, шановні дідусі-ахарняни?

Перша половина хору

Ще й питать

смієш ти,

Покидьку?

Де ж твій сором?

290 Батьківщини зраднику, єдиний ти

з нас усіх

З ворогом погоджуєшся й дивишся

в очі нам?

Дікеополь

Хоч умови тої згоди звольте вислухати ви.

Перша половина хору

Нам тебе

вислухати? -

Град каміння

покладе

Край тобі!

Дікеополь

Що ви, що ви! Схаменіться, дайте слово вимовить.

Перша половина хору

Плач - не плач -

все дарма:

Слухати тебе не стану,

Ти мені -

Сіллю в оці,

300 Ти для мене -

сам Клеон.

Ремнів з нього

я наріжу

Та й оддам

вершникам. [34]

Корифей

Довго слухати не стану я базікання твого:

Мир з лаконцями уклав ти - то й поплачуйся тепер.

Дікеополь

Ви лаконців не чіпайте, краще ось послухайте,

Люди добрі, чи уклав я справедливо мир, чи ні.

Корифей

Справедливість - і лаконці?.. Це вже ти заговоривсь:

їм же чхати на присяги, на довір'я, на богів!

Дікеополь

Натякни лиш на лаконців - ми на лайку мастаки,

310 Хоч не всіх поневірянь тих ми зазнали через них.

Корифей

Як не всіх? Агей, брехуне, ти ще смієш в очі нам

Отакі слова казати? Ні, пощади й не проси!

Дікеополь

А таки не всіх, кажу я, й доведу вам, що й вони,

Ті лаконці, натерпілись, мали кривду, й не одну.

Корифей

Що таке? Від слів тих, вірте, прямо дрож мене бере.

Як ти смієш перед нами ворогів оправдувать!

Дікеополь

Що ж, коли кажу неправду й видаюсь вам брехуном, -

Говоритиму, схиливши на колоду голову.

Корифей

Гей, для чого ж те каміння, земляки, в руках у нас?

320 Розмалюймо на червоно, друзі, бовдура цього!

Дікеополь

Гнів, яким ви спалахнули, геть вам розум закоптив. [35]

О ахарняни, невже ж то слухать ви не будете

Слів моїх?

Корифей

Авжеж не будем.

Дікеополь

Значить, тут

і смерть мені!

Корифей

Щоб я слухав? Ні! Нізащо!

Дікеополь

Схаменіться,

дідусі!

Корифей

Знай, загинеш тут на місці.

Дікеополь

Зараз ви

на інший лад

Заспіваєте, як друзів наймиліших вам уб'ю.

Як заложників їх маю - от і підуть всі

під ніж.

Корифей

Що це значить? Може, й справді тут якась біда грозить

Нам, ахарнянам, а може... може, там дитя чиє

330 Він притяг до свого дому? Щось він дуже смілим став.

Дікеополь виносить із дому кошик з вугіллям

і піднімає над ним ніж.

Дікеополь

Що ж, як хочете, жбурляйте, та того я вб'ю-таки.

Хто з вас дбає про вугілля, зараз я побачу це.

Корифей

Горе! Кошик цей - земляк мій, з одного ми дему з ним.

Не роби того, благаю, не роби, молю тебе! [36]

АНТИСТРОФА II

Дікеополь

Що ж, кричіть. Тепер-то я вже не бажаю

й чути вас.

Друга половина хору

О невже, невже загине кошик цей, мій побратим?

Дікеополь

А мене, мене ти слухав, як просив я і благав?

Друга половина хору

Що ж давай,

розкажи.

Ми тебе

слухаємо,

340 Як з лакедемонцями здружився ти,

Знюхався,

Кошичка улюбленого я під ніж

Не віддам.

Дікеополь

Ви спочатку все каміння повитрушуйте з плащів.

Друга половина хору

Ось, поглянь:

камені вже

витрушені.

Тож і ти

ніж одкинь.

Дікеополь

Може, ще хтось каменюку під полою приховав?

Друга половина хору

Ось вони,

як один,

глянь, на купу витрушені.

Нас не муч

видумками,

хитрощами -

ніж одкинь!

Ось під вітром

поли наші [37]

лопотять -

маються.

Дікеополь

Ага, таки притихли, а то мить іще, -

350 Й коли б отак дуріли по-ахарнському,

Парнеського вугілля б ви позбулися.

А клятий кошик з переляку сажею

Мене намазав, наче каракатиця.

Біда, коли глупота вдарить в голову:

Хапають каменюки, щось викрикують,

Розумного й не чують. Ось і я хотів

Сказати про лаконців, що на думці мав,

Поклавши на колоду свою голову, -

А головою дорожу я все-таки.

СТРОФА III

Перша половина хору

360 Де ж колода ця?

Ну тягни ж її.

Ми ждемо тепер,

що казатимеш

Ти, дурисвіте.

Я й сам знати б рад,

Як повчати нас,

дурню, будеш ти.

Провідця першої половини

хору

Ну що ж, тягни колоду й, мов осуджений,

Як сам постановив ти, промовляй до нас.

Дікеополь викочує з двору колоду.

Дікеополь