Gala - Чорний Простір

― Замовкни, Мавко, ― Роза махнула рукою. ― Просто мовчки роби свою справу.

Штінт замовк. На терміналі Рози оновилися дані про подоланий шлях, і вона видихнула з певним полегшенням: три чверті пройдено. Правда, другу дозу Данило вже отримав, але він молодий і здоровий, він повинен витримати таке навантаження. Принаймні Роза на це сподівалася.

19.

Проходження траси Данило скінчив через півгодини після отримання другої дози «коктейлю». Але оскільки препарати діяли, він досі залишався в «робочому сні», і досі висів на вивороті світу. Але ж вони вже вийшли до Синопа і знаходилися у верхньому гіпері цієї системи. Це було небезпечно – могли помітити. І Данило наважився: пірнув у попередню дискретну зону. Про всяк випадок.

Та зона була дуже маленькою, якихось двісті тисяч кілометрів у найбільш широкій частині. Великому флоту для виходу з гіперу не вистачило б. І навіть середньому. Але планований похід передбачав участь не більш ніж тридцяти невеликих корабликів – «чайок», і саме для такої мети ця зона цілком годилася.

Данило висів на вивороті світу, немов птах на висхідних потоках, і від бездіяльності просто милувався сюрреалістичною красою глибин гіперу. Він вже не боявся Чорного Простору. Пропустив страх крізь себе, пройшов через те, що його завжди лякало, і переміг. Відчував себе здатним пройти до краю Галактики і вийти за нього.

На будь-якого навігатора з природним даром завжди чигає небезпека повірити в свою неймовірну крутість і могутність. Багато хто загинув на цьому шляху. Данило не відчував раніше подібних спокус і думав, що достатньо поміркований для цього. Але зараз… глибини космосу тягли його, манили, вимогливо звали. «Адже це так легко – лише простягни руку, і ти опинишся за межами відомого світу, побачиш те, чого до тебе не бачив ніхто! – шепотів йому Хаос. ― Іди ж!»

І він вже мало не зробив крок… але залишки розуму втримали.

«Треба виринати» - подумав Данило. І рвонув угору, немов з-під води.

Самостійний вихід під час дії «коктейлю» - справа непроста. Якби Данило поставив системі обмеження в часі, він отримав би нейтралізатор і прокинувся. Але він обмеження вимкнув. Сподівався на силу волі.

А тепер відчував, що його тягне. Що Хаос затягує його в глибини. Він борсався, відбивався, рвався угору.

І нарешті вийшло – руки Хаосу розімкнулися, і Данило виринув у реальний світ.

Слух та зір повернулися, але слабкі, ледве-ледве… Данило спробував щось сказати, але тільки хрипів.

Роза підскочила, одразу ж викликала Олексу:

― Повернувся! Він таки повернувся!!! Щоб мені так жити, повернувся Данилко!

― Зараз буду, ― Олекса відключився, але через кілька секунд з’явився у рубці з портативною системою очищення крові. Він опустив навігаторський ложемент, і, не виймаючи Данила з нього, лікарським доступом вимкнув йому шолом та нейроконтакти, підключив систему очищення. Нейтралізатори та стимулятори повільно потекли жилами, і на очах до навігатора став повертатися нормальний колір обличчя.

І заразом з тим мова.

― Як… довго? – прошепотів Данило. Роза похитала головою:

― Чотири з половиною години. Я завжди знала, що ти таки чокнутий авантюрист. Дві дози за раз!!!

― Я сподівався, що впораюся раніше, ― вже більш зрозуміло сказав він. ― Але шлях був надто довгий…

― Ми вже були біля Синопа, чому ти вернувся?

― Там могли бути інші в «робочому сні», ― Данило спробував сісти, але Олекса сталевою хваткою втримав його на місці.

― Ясно. Що далі робитимемо?

― Треба в Синоп навідатися, ― Данило заплющив очі. Препарати Олекси набирали силу, він знав, що зараз засне нормальним сном на кілька годин. ― Як прокинуся, так і підемо. Треба доконче з’ясувати, де наші.

І вимкнувся. Олекса подивився на меданалізатор, кивнув, легко вийняв навігатора з ложемента і потяг у медвідсік.

А Роза раптом відчула нестримне бажання випити чогось дуже міцного. Типу Прісьчиного самогону…

20.

Синопський пашанат розташувався в системі червоного карлика Синоп. Довкола цієї зірки оберталися дві планети-гіганта з купою супутників землеподібного типу. Орбіта одного з гігантів проходила «поясом життя», і таким чином усі його вісім великих супутників можна було з невеликими затратами тераформувати. Хоча усамці не дуже й витрачалися на нормальне тераформування, обмежилися лише мінімально необхідним (кисневою атмосферою та підвищенням вологості), зате набудували житлових та промислових куполів.