Тетяна (2008) - Довго мовчали смереки

Антоніна стала на коліна, поцілувала краєчок синьо-жовтого прапора. Їй видали посвідку, де чорним по білому було написано, що віднині вона є членом Організації Українських Націоналістів.

- Сердечно вітаю! Тепер ти моя подруга по боротьбі, - Ярослав потис дівчині руку. - Тернистий шлях ми обрали з тобою, Тосю. Москва - одвічний ворог наш. А більшовики ... Заморили голодом мільйони українських селян, розстріляли патріотичну інтелігенцію, знищили безліч своїх генералів і політиків. Торік у Роттердамі більшовицький агент вбив засновника ОУН Євгена Коновальця. А що говорить п'ята заповідь присяги?

- Пімсти смерть Великих Лицарів,- відповіла дівчина.

- І ми пімстимо, будь певна! А хто автор Декалогу, знаєш? - запитав згодом.

- Знаю. Степан Ленкавський, наш земляк. Родом він із села Загвіздя. Скінчив Станіславівську гімназію, а потім студіював філософію в Краківському університеті. Поляки засудили його на чотири роки ув'язнення за участь в Першому Конгресі Українських Націоналістів.

- Молодець, Антоніно! Видно, що працюєш над собою. Він обійняв її за стан і прошепотів на вухо:

- Ходімо звідси! Тут люди, а я хочу бути з тобою наодинці. Вони вийшли з напівпідвального приміщення на околиці Львова, де відбувалося зібрання. і попрямували до старої водокачки в кінці залізничного тупика. Стали за виступом стіни, ховаючись від пронизливого лютневого вітру.

- Моє кохання яснооке, йди до мене!

Він розстібнув плащ, пригорнув дівчину до грудей і поцілував. Потім ще і ще ... Таке було з нею вперше. Вона запам'ятала його сміливі руки й гарячі вуста. Все інше перестало існувати. Довго стояли вони, не помічаючи часу, і віддавалися пристрасті двох люблячих сердець.

* * *

Прийшла весна, і прийшла біда.

- Ярославе, маємо відомості, що за тобою стежить енкаведе. В архівах польської жандармерії знайшли списки націоналістів, які побували у них на допитах,- попередили друзі в кінці навчального року. - Радимо негайно перейти на нелегальне становище. Згодом будемо шукати можливостей переправити тебе за кордон.

Попередження запізнилось. Цього ж таки дня, повертаючись зі школи додому, щоб зібрати необхідні речі і пе ребратися в конспі ративну квартиру, він побачив, що на батьківському подвір'ї метушаться чужі люди в цивільному.

.

"Це за мною!" - сяйнула здогадка. Присів у кущах бузку, очікуючи моменту, щоб непомітно перебігти через вулицю і чкурнути в поле. Тільки-но вийшов зі своєї схованки, як за спиною викрикнули:

- Стой! Стрелять буду!

Він зупинився. До нього прямував присадкуватий, мордастий енкаведешник з револьвером у руці.

- Руки вверх!

Славко зробив вигляд, що підносить руки, а сам різко пригнувся і головою вдарив переслідувача в живіт.

.

Той упав на дорогу, випустив з рук зброю, але пострілу чомусь не було. Цe врятувало хлопця. Він підібрав на ходу револьвера і чимдуж побіг у жито. Перевірив барабан - в ньому було чотири набої.

"Живим у руки не дамся!" - подумав рішуче і затаївся серед квітуючих полів. Вночі добрався до Калуша. Зустрівся з друзями. В одній кімнаті з ним поселилися Теодозій Загаєвич і Богдан Бандера.

Незабаром Ярославові дали псевдо "Корнилів" і призначили організаційним референтом Калуської округи. Частенько доводилось йому таємно бувати в селах Завій, Мислів, Грабівка, Петранка. Болохів, Завадка, Довпотів. У селі Верхня на явочній квартирі він вперше зустрів молоду вчительку Юлію Ганущак, яка згодом очолила Крайовий Провід Червоного Хреста. Вродлива, ерудована, енергійна, фанатично віддана справі ОУН, вона згодом закохалася в Ярослава , але його серце належало "чічці з Войнилова".

" Мов би чар-зіллям напоїла мене біля тої залізничної водокачки,- часто думав Ярослав.- Мав би я крила, то полетів би до своєї любоньки хоч на часинку."

Якоїсь ночі в Калуші на конспіративній квартирі Ярослав з Юлею розбирали заборонену літературу.

- Вранці маю бути на роботі. Хочете чи ні, а мусите провести мене на світанку в село, друже "Корнилів",- сказала вчителька, розрізаючи мотузки на пакунках.

- Дуже гарні книжки прийшли цего разу. Є і Міхновський, і Донцов. А тут про Четвертий Універсал ... О, Крути! Щоразу плачу, коли читаю про трагічний бій студентського куреня з червоними головорізами генерала Муравйова. Вважаю, що з вини керівників Центральної Ради загинули юні патріоти. А ви як мислите, друже?

- Так. як і ви. Але молодим належить світ. Ці хлопчаки золотом вписали свої імена в історію України. Я заздрю їм, якщо хочете ..