Unknown - Именитые самоубийцы

армію, зосереджену в Східній Пруссії. Самсонову було наказано рухатися від річки Нарев (на

території Польщі) в обхід Мазурських озер на північ, Ранненкампфу - від Німану на захід.

Першою вступила в зіткнення з супротивником армія Ренненкампфа, 4 серпня вона завдала

поразки передовому німецькому корпусу біля Сталлупенена, 7-го - в стрічній битві біля

Гумбіннен-Гольдапа змусила відступити основні сили 8-ої німецької армії.

Цього ж дня армія Самсонова після прискореного маршу, подолавши за три дні понад 80

кілометрів піщаними дорогами, перейшла кордон Східної Пруссії. Самсонов повідомляв

командувачеві фронтом Жилінському: «Необхідно організувати тил, який донині організації не

одержав. Країна спустошена. Коні давно без вівса. Хліба немає. Підвезення з Остроленки

неможливе».

Але командувач фронтом, незважаючи на тили, що відстали, і мізерні дані про плани

супротивника, щодня вимагав від Самсонова прискорити рух...

...Відступ флангових корпусів 2-ої армії дозволив німцям перерізати трьом російським корпусам

шлях назад, і незабаром вони були оточені. Штаб армії на чолі з Самсоновим, прориваючись, рушив в напрямі на Янів. Олександр Васильович перебував у важкому моральному стані. За

свідченням начальника штабу генерала Постовського, Самсонов 15 і 16-го числа не раз говорив, що його життя, як військового діяча, кінчене.

Після короткого нічного привалу в лісі 17 серпня, коли офіцери штабу пішки рушили далі, Олександр Васильович непомітно пішов у глиб лісу, і там прозвучав його постріл.

...Втім, стратегічного результату досягнути вдалося: німці перекинули до Східної Пруссії частину

сил, ослабивши свій натиск на Францію. Жертовна доля генерала Самсонова і порятунок Франції

виявилися тісно пов'язаними між собою.

МЕДАЛЬНИЙ БУНТ, бувальщина

У 1910 році Мустафа Шокай (майбутній засновник Туркестанського легіону в складі

гітлерівського вермахту – авт.) закінчив Ташкентську гімназію з похвальним листом і був

висунутий на золоту медаль. Генерал-губернатор О. Самсонов, незадоволений таким розвитком

подій, розпорядився виписати золоту медаль росіянину Зепрометову, а Шокаю - срібну. Шокай

відмовився її одержувати.

У свою чергу, Зепрометов заявив, що золоту медаль належить одержати Шокаю, і узяв собі срібну.

СТРАТОНОВ Всеволод Вікторович

Астрофізик.

З вчительської родини. Батько, Стратонов В. – директор класичної гімназії.

Народився 17 квітня 1869 р. в м. Одеса.

Звів рахунки з життям 6 липня 1938 в м. Прага (Чехія). Похований на Ольшанському цвинтарі.

Закінчив одну з одеських гімназій (1886), Новоросійський університет (1886-1891), стажувався в

Пулковській обсерваторії (1892-1894).

Працював лаборантом Одеської (1891-1892), астрофізиком Ташкентської (1894-1904) обсерваторій, чиновником з особливих доручень при кавказькому наміснику (1904-1918), викладачем Московського університету (1918-1922), Російського Наукового інституту в Берліні

(1922-1923), Празького Вищого технічного училища (1923-1938).

Лауреат премії Російського астрономічного товариства (1913).

Друкувався в газеті «Кавказ», журналах «Записки Санкт-Петербурзькі академії наук»,

«Astronomische Nachrichten», «Праці Головної Російської астрофізичної обсерваторії».

Як вчений дебютував доробком «Пасажний інструмент і визначення географічних координат»

(1891).

Потім настала черга книг «Дослідження будови Всесвіту» (1900-1901), «Сонце» (1910),

«Космографія» (1914), «Зірки» (1919), «Головна Російська астрофізична обсерваторія» (1922),

«Астрономія» (1927).

Сфера наукових інтересів – дослідження структури Чумацького Шляху, Плеяд, зоряного

скупчення в Персе, вивчення характеру обертання Сонця. Одним з найважливіших результатів

досліджень стало відкриття зоряних хмар в нашій галактиці.

Наш земляк очолив професорський страйк в МДУ, викликаний різким погіршенням умов

роботи професорсько-викладацького персоналу у вузах, за що був заарештований і висланий до

Німеччини на т.зв. «філософському пароплаві» (1922).

Серед друзів та близьких знайомих С. – Ф. Бредихін, В. Фесенков, Д. Гедеонов, Б. Воронцов-

Вельямінов, С. Блажко, І. Сікора, М. Бобровников, В. Костицин, І. Балановський, Г. Тихов, С.

Орлов, М. Новиков, С. Костинський, В. Міхельсон, Е. Епік, Б. Щиголєв, К. Огородников та ін.

***

ПРОФЕСОРСЬКИЙ СТРАЙК,

з книги В. Стратонова «Втрата Московським університетом