Unknown - Именитые самоубийцы

– Ми з ним про тебе згадували, – додав Козицький. – Він пам'ятає... А може 6, ти пішов до нього в

школу?

– Еврика! – гукнув Мотоніс. – Кирило прийме з радістю.

– Він ще в Москві, напевне, — сказав Козицький. – Ходімо швидше в палац єпископа!

Як не спішили хлопці, Ляшевецького вже не застали. Він нещодавно виїхав. Але, на щастя, валка

намісника чомусь затрималася, й Сковорода, як друг отця Кирила, був урочисто взятий на

найзручніший віз.

Прощалися, немов навіки. Не обіцяли листів, побачень, Зустрічей. Були свідомі того, що їхні

дороги, перехрестившись отак негадане, знов розійдуться на цілі роки, а може, й на все життя.

КРАВЧЕНКО Віктор Андрійович

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Державний діяч.

З робітничої родини.

Народився 11 жовтня 1905 р. в м. Дніпропетровськ.

Звів рахунки з життям 25 лютого 1966 р. в м. Нью-Йорк (США).

Закінчив Дніпродзержинський металургійний та Харківський технологічний (1935) інститути.

Служив в Червоній армії (1927-1929), працював майстром дніпропетровського заводу ім.

Петровського (1929-1935), начальником трубопрокатного цеху Нікопольського металургійного

комбінату (1935-1942), начальником Управління військового постачання Раднаркому РРФСР

(1942-1943), був членом радянської закупівельної комісії в Вашингтоні (1943-1944).

Лауреат французької премії Сент-Бева (1947).

Перу К. належить книга «Я обрав свободу» (1946).

Наш земляк попрохав політичного притулку в США і отримав його. Жив під псевдонімом.

У 1950-і він витратив кошти, одержані за численні перевидання своєї книги, на невдалі проекти

срібних копалень в Перу і розорився.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ю. Лайонс, Л. Брежнєв, Е. Хэпгуд та ін.

***

ПРОГРЕСИВНЕ ВАРВАРСТВО

, з політичного кредо

В. Кравченка

Радянська диктатура є варварство, а не прогрес.

БРУДНИЙ ПАРАЗИТ,із спогадів В. Кравченка

Орджонікідзе давно страждав від гострої астми і пошкодженої правої нирки. Він часто жартував

над своїми стражданнями. Кілька разів я бачив, як він знемагає після напруженої роботи, ...майже

непритомніє. Коли в 1936 році почалися надчищення, ...він заявив Сталінові протести, влаштовував бурхливі сцени на засіданнях Політбюро, бився, мов тигр, з НКВС. ...Удар від арешту

П’ятакова, його найближчого помічника, різко вплинув на його здоров'ї.

Один мій друг був у нього кабінеті, коли хтось сповістив про арешт видатного інженера, директора одного з підлеглих йому великих трестів. Комісар почервонів від люті, очі його

виблискували, він лаявся і кляв всіх так, як може лаятися темпераментний грузин.

...Орджонікідзе подзвонив Єжову і непередаваною мовою зажадав, аби той повідомив, чому

інженера заарештували без його (Орджонікідзе – авт.) дозволу. „Ти, маленький недоросток, ти, брудний паразит», чув мій друг, як кричав комісар. „Як ти зважився! Я вимагаю, щоб ти послав

мені документи про цю справу, всі і негайно!»

Потім він зателефонував Сталінові, по прямому дроту, який сполучав основних вождів диктатури.

До цього часу його руки теліпалися, очі були налиті кров'ю і він тримався за те місце на спині, де

була хвора нирка.

„Коба», почув мій друг, як він ревів в телефон — Коба, це зменшувальне ім'я Сталіна — „чому ти

дозволяєш НКВС заарештовувати моїх людей, не сповістившись мене?»

Було довге мовчання, поки Сталін говорив на іншому кінці дроту. Потім Орджонікідзе перервав:

„Я вимагаю, щоб це свавілля припинилося! Я все-таки член Політбюро! Я підніму страшенний

скандал, Коба, якщо навіть це буде останнє, що я зроблю перед смертю!»

Два дні опісля, до повної несподіванки для сім'ї і лікарів, Орджонікідзе помер.

НАДАЛИ ПЕРЕВАГУ РІДНИМ ЛАНЦЮГАМ,з книги В. Кравченка «Я обрав свободу»

Були потрібні місяці прямого знайомства з німецькою жорстокістю, аби подолати моральне

роззброєння російського народу. Росіяни мали знову навчитися ненавидіти нацистів, після двох

років, впродовж яких Гітлер зображався як друг Росії і як друг миру. Не слід забувати, що в перші

тижні війни цілі дивізії Червоної Армії здавалися супротивникові майже без боротьби.

Якби ворог ...виявився людянішим і виявив більше політичного розуму, він би уникнув більшої

частини запеклого партизанського опору, що турбував його день і ніч. Натомість, німці, в своєму

фантастичному расовому засліпленні, вбивали, мучили людей і забирали в рабство. Над