Unknown - Именитые самоубийцы

ці негайно були надані. Проте свідки з Москви з'явилися лише в останню хвилину перед виступом

в суді, коли процес вже ішов, і лише в кількості п'яти осіб. Свідки ж Кравченка, понад 20-ть, були

завчасно привезені з Німеччини....

Як з'ясувалося пізніше, адвокати Кравченка і він сам понад 5000 пропозицій від нових емігрантів

приїхати свідчити на процес. З цієї кількості були вибрані люди, котрі знали Кравченка або його

першу дружину Зінаїду Горлову, жителі Дніпропетровська і Харкова, які могли краще за інших

пам'ятати умови життя, описані в книзі. Таким чином, до Парижа приїхали інженери, співробітники Кравченка, його вчитель по Харківському інституту, колгоспники, розкуркулені в

1931-1932 рр., студентка-медик, яка вчилася разом із З. Горловою... Частина з них говорила

російською, - українською мовами.

МІСЦЕ ДЛЯ СНУ ВІДМІРЮВАЛИ СІРНИКАМИ, з книги Н. Берберової «Справа Кравченка.

Історія процесу»

Красива людина, з розумним, енергійним лицем, Кизило рік тому вилікувався від туберкульозу, на

який хворів, унаслідок випробуваних мук в підвалах НКВС. Він розповідає детально про

тортури...

У камері можна було лише стояти, а якщо лягали, то їм відмірювалося місце сірниками.

Він бачив побитих жінок, дитячі камери; він бачив, як водили на розстріл.

...Дорогою, в скотинячих вагонах, ув'язненим давали солону рибу і хліб, з сибірської станції йшли

сто кілометрів пішки сорокаградусним морозом. Слабких пристрілювали (так загинув директор

тресту з Казахстану і знайомий свідка, лікар).

У Північно-уральському таборі ті, хто був засуджений більше, ніж на 10 років (як сам свідок), були призначені на важку роботу — робити рушничні болванки.

— Тут я бачив академіків, наркомів, 14-річних хлопчиків, євреїв, грузинів, поляків, киргизів. Це

був теж Радянський Союз, тільки інший... Повертаючись після роботи (12 кілометрів пішки), сушили одяг, лягаючи на неї на ніч.

Кизило написав додому дружині скаргу. Вона розмножила її і розіслала до всіх установ. В цей час

змістили Єжова, і Кизило помилували. Він повернувся на батьківщину і запитав: «За що мене 18

місяців тиранили?» Але йому дали зрозуміти, що краще про все забути і ні про що не питати.

КРИЖИЦЬКИЙ Костянтин Якович

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З дворянської родини.

Народився в 1858 р. в м. Київ.

Звів рахунки з життям 4 квітня 1911 р. в м. Санкт-Петербург (РФ). Похований на Смоленському

цвинтарі.

Відвідуючи Київську малювальну школу М. Мурашка, закінчив реальне училище, а потім -

Петербурзьку імператорську академію мистецтв (1877-1884).

Академік Петербурзької імператорської академії мистецтв (1889).

Перший голова Товариства А. Куїнджі (1908).

Кавалер малих золотої і срібної медалей Петербурзької імператорської академії мистецтв.

Працював також в техніці акварелі і малювання вугіллям.

У своїй творчості послідовно розробляв в творчості українську тему.

Серед кращих доробків – «Хутір в Малоросії» (1884), «Гроза збирається», «Болото», «Перед

полуднем» (усі - 1885), «Травневий вечір» (1886), «Вияснюється», «Дуби» (обидва - 1893),

«Озеро» (1896), «Зелена вулиця» (1897), «Скит в місячну ніч», «Сніг випав у вересні» (обидва -

1898), «Сонячний день», «Дорога» (обидва - 1899), «Весняний день», «Лісова далечінь» (обидва -

1900), «Вечір на Україні» (1901), «Рання весна» (1905), «Повіяло весною» (1910).

Пензлю нашого земляка також належать полотна «Парк восени», «Верби», «Настання сутінків»,

«Зима», «Крейдяне урвисько», «Штиль», «Село на березі річки».

Автор низки чудових акварелей і першокласних малюнків вугіллям.

На посмертній виставці експонувалося близько 700 полотен (1911).

Нині картини нашого земляка зберігаються в Горлівському, Донецькому, Запорізькому, Миколаївському, Херсонському, Харківському художніх музеях, Львівському музеї українського

мистецтва (усі - Україна), музеї Олександра III, Третяковській галереї (обидва - РФ), численних

приватних зібраннях.

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Клодт, А. Куїнджі, С. Кислинська, К. Маковський, В.

Зарубін, С. Васильківський, М. Ткаченко, С. Світославський, М. Самокиш та ін.

***

ПІТИ ВЧАСНО,

з творчого кредо К. Крижицького

Найстрашніше для артиста - це пережити себе. Художник повинен уміти піти вчасно.

ЙОГО ТВОРЧІСТЬ – ГІМН ПРИРОДІ,з статті Н. Касьяненко «Майстер пейзажів»

В живопису кінця XIX - початку XX століття інтенсивно розвивався пейзажний жанр. Українські