Таблиця визначається ім’ям (ідентифікатором) і кількістю індексів (номерів), що потрібні для визначення місцезнаходження необхідного елементу масиву. Ім’я масиву є єдиним для всіх його елементів.
У програмуванні кількість індексів таблиці називають розмірністю , кількість дозволених значень кожного індексу — діапазоном, а сукупність розмірності та діапазону — формою масиву .
Оскільки конфігурація елементів масиву фіксована, то до окремого елементу можна звертатися за допомогою одного або кількох індексів. У якості індексів можуть використовуватися константи або змінні порядкових типів. Елементами можуть бути як прості змінні будь-яких типів, так і змінні складених типів (масивів, рядків і т.д.), тобто може існувати масив масивів, масив рядків тощо. Глибина вкладеності цих типів — довільна, тому кількість індексів не обмежена, але сумарна довжина структури не повинна перевищувати дозволені мовою Паскаль 64 Кбайти. В пам’яті ПК всі елементи масиву зберігаються послідовно, тому при переході від молодших до старших адрес першим змінюється самий правий індекс. Порядок роботи з масивом:
1) оголосити масив у розділі описів, вказавши його розмір і тип елементів, що в нього входять (тобто приготувати місце в пам’яті, де будуть зберігатися значення елементів);
2) заповнити необхідними значеннями масив для розв’язування задачі;
3) вивести масив на екран для контролю правильності роботи з ним;
4) робота з даним масивом;
5) виведення результатів роботи.
У розв’язуванні задач використовуються одновимірні та двовимірні масиви. Масиви більшої розмірності на практиці майже не зустрічаються.
Одновимірний масив.Одновимірний масив інакше ще називають лінійним масивом або вектором. Кожному його елементу ставиться у відповідність один індекс. Для початку роботи з масивом готуємо місце в пам’яті, для чого описуємо його в розділі оголошень.
Масив 1
Формат опису (1 варіант):
Var
<���ім’я> : array [<���розмірність>] of <���базовий тип елементів>;
Для опису масиву можна використовувати попередньо визначену константу:
Const Gl=40;
Var
<���ім’я> : array[1..G1] of <6азовий тип елемеятів>;
Приклади описів:
Const n = 100;
Var A:array[1..n] of real; В:array[1..100] of integer;
Першим описаний масив, до складу якого входять 100 дійсних чисел, а другим — масив із 100 цілих чисел. Крім того, масив можна описати за допомогою опису відповідного типу.
Формат опису (2 варіант):
Туре
<���ім’я типу> = array [<���розмірність>] of <���базовий тип елементів>;
Var
<���ім’я масиву> : <���ім’я типу>;
Приклад:
Туре
Massiv = array [1..20] of longint;
Var M: Massiv;
Зверніть увагу на те, що значень елементів у масиві не обов’язково буде стільки, скільки ми їх оголосили, але запам’ятайте, що значень не може бути більше. Звертання до елементу масиву:
[<���ім’я масиву> <���йоію_індекс>]
наприклад:
М[6]— шостий елемент масиву М;
А[10]— десятий елемент масиву А;
В[і]— і-тий елемент масиву В.
Для роботи з масивом необхідно використовувати будь-який оператор повторення, тому що кожна дія з його елементами виконується однаково. Мова Паскаль не має засобів введення-виведення усіх елементів масиву водночас, тому введення і виведення значень робиться послідовно.
Методи заповнення одновимірного масиву:
1) за формулою:
for i:=1 to n do M[i] :=і*і-10 {або будь-яка інша формула};
2) з клавіатури :
for i:=1 to n do
begin
write (‘ Введіть М[‘і,’] : ‘); readln(M[i]); end;
3) випадково (генератором випадкових чисел) із проміжку [А, В]:
for i:=1 to n do M[i]:=random(B-A)+A;
Методи виведення елементів одновимірного масиву на екран
1) виведення у стовпчик:
for i:=1 to n do writeln(M[i]);
2) виведення у рядок:
for i:=1 to n do write(M[i]:5);
При виведенні елементів масиву у рядок бажано зазначити формат виведення, наприклад, write(М[і] : 10:3)— для дійсних чисел або write(М[і] : 5)—для цілих.
Можна об’єднувати в одному циклі кілька етапів розв’язування задачі. Наприклад, заповнення масиву та виведення елементів масиву для контролю на екран.
Розглянемо типові завдання з одновимірними таблиць.
ЗАДАЧА № 293 (1)
Читать дальше