Ірен Роздобудько - Дванадцять, або виховання жінки в умовах, не придатних до життя

лисині Дуже Задоволеного Собою, пускаючи по всьому салону рудих зайчиків. Чоловік,

Незадоволений Життям, одразу ж надів кашкет. Він був дуже незадоволений такою

ранньою весною: нещодавно він придбав собі нове пальто (котрим, певно, був

незадоволений через його високу ціну), і йому кортіло ще трохи поносити його. З іншого

боку, він був незадоволений надто слизькою та сніжною зимою через брак пристойних

чобіт. Насправді ж понад усе він був незадоволений власною дружиною... Щоправда,

черевце його стирчало досить красномовно, у ньому перетравлювалися чудовий м'ясний

пиріг і два бокали смачного виноградного вина. І собою він був цілком задоволений.

Поруч, майже спираючись на цього пасажира, стояли дві дівчини. Одна з них була

Тією, Що Занадто Голосно Розмовляє. Вона розмовляла голосно. І всі довкола довідалися, що за два тижні вона одружується - під вінець стане в білій сукні, розшитій стразами «під

Сваровскі».

Біля входу сиділа Літня Жінка, Котра Лається в Людних Місцях. Вона тільки

роздувала щоки, але я одразу все зрозуміла і поквапилася вийти, хоча до мого будинку

було ще дві зупинки. Літня Жінка ледь устигла сказати мені навздогін: «Бач, як

вирядилася! От у наші часи...». Однак я не встигла дізнатися, що було в її часи. Я не

хотіла про це знати.

Вдома я почала згадувати всіх людей, які часто траплялися на моєму шляху. Вони

спливали в моїй пам'яті і я з подивом розуміла, що тепер знаю їх не за іменами а якось...

зсередини. Ніби переді мною відкрилася їх тонша сутність. Я згадала своїх колишніх

співробітників. Неподалік від мене сиділа Жінка, Що Була Готова Принести Себе в

Жертву. Щоправда, вона цього ще ніколи не робила, але кожен її порух свідчив про цю

готовність номер один. Навіть хода в неї була така, ніби з кожним кроком вона

піднімалася на гільйотину часів Французької революції. А коли вона здіймала руку, щоб

дістати теку з верхньої полиці, - нагадувала напівоголену Свободу з картини Делакруа. І в

неї дуже; кортіло випустити кулю. Хоча колеги випускали в неї'. замість цього лише

жарти й насмішки. Кулі - це атрибути іншого антуражу. Але вона була готова і до того, й

до іншого.

Через два столи від неї сиділа Жінка, Якій Постійно Телефонував Чоловік. Йому

конче необхідно було дізнатися, чи пообідала вона? А якщо він чув позитивну відповідь -

одразу ж передзвонював, з'ясовуючи, чи випила вона філіжанку кави з круасаном. Очі цієї

жінки завжди хворобливо палали: вона боялася, що коханий чоловік зателефонує в ту

хвилину, коли вона вийде з кабінету помити чашку. І тоді його життя втратить сенс.

Можливо, назавжди...

Трохи далі розмістився Юнак, Котрий Захоплювався Буддизмом. Це було його

таємницею. Його обличчя завжди прикрашала відсторонена посмішка. З ним можна було

робити все що завгодно: занурювати обличчям у вершковий торт, підкладати на стілець

кнопки, засунути за комір павука чи навіть слизьку жабу... Він посміхався. І всі довкола

думали, що він - підлабузник, кар'єрист і «тиха сапа». «Цей далеко піде!» - казали про

нього в курилці. Але якщо він і міг піти далеко - то тільки вглиб власного «я», де завжди

цвіли полуничні лани.

І цього не могла зрозуміти Дівчина, Приречена Ходити в Секретарках. Хоча вона

давно вже обіймала посаду завідувачки відділом і постійно ганяла Юнака, Котрий

Захоплювався Буддизмом, за ванільними булочками до кондитерської. Вона регулярно

ходила до фітнес-центру на перлинові ванни, щоранку викликала до себе візажиста,

голосно скаржилася на обтяжливі поїздки на Формулу-1 та обридлі Мальдіви. Проте

навіть якщо б завтра до неї посватався один із синів принца Чарльза, вона не перестала б

відгинати мізинець, підносячи до губ філіжанку з кавою, і прискіпливо випитувати в

офіціанта про склад фондю «франш-конте».

Хоч би кого я згадала - для всіх підбиралася своя, Досить влучна характеристика.

Чоловік, Котрий Ретельно Приховує Пристрасть до Казино, Хлопчик-Паж, Жінка з

Поведінкою Дівчинки, Тітонька-Брунька, Що Так і Не Розквітла, Дівчина Не Від Світу

Цього, Чоловік-Шматочок-Сиру, Незбагненна Красуня, Дідусь-Генерал, Жінка-Зірка... Усі

вони неї здогадувалися, що приречені грати в житті одну, наперед визначену роль. Одну й

ту саму, не зважаючи на обставини...

Але яка роль, у такому разі, відведена мені?

Кілька років тому я б упевнено могла відповісти на це запитання. Тепер я тільки