Виталий Забирко - Теплий сніг

- Під відхиленнями ти маєш на увазі...

- Неповну акватрансформацію!

- Каліцтва... - тихо мовив Кратов. - А якщо ота сама неповна акватрансформація торкнеться мозку?

- Будь-яка церебростатусграма на три порядки вища від загальної статусграми організму. Тут гарантія стопроцентна.

- А що вам заважає досягти такої самої точності при знятті загальної статусграми?

- Коли Комітет статусу людини розробляв методику зняття статусграм, він не міг передбачити, що їх будуть використовувати з подібною метою. Навпаки, в Комітету була абсолютно протилежна мета: людина за будь:яких умов має залишатись людиною. У фізіологічному розумінні. І межі точності функціональних груп статусграм засновані саме на цьому визначенні.

- Ну, а все ж таки, тобі особисто що заважає досягти тієї ж точності зняття статусграми?

- Мені? - Шренінг знизав плечима. - У принципі ми можемо досягти такої ж точності. Та акватрансформація, як і звіряння особи в Комітеті статусу людини, проводиться за трьома статусами. А їх, як відомо, можна знімати не частіше аніж раз на рік.

- Це мені відомо, - зітхнув Кратов. - А якщо...

- Слухай-но, Кратов! - не витримав Шренінг. - Невже ти гадаєш, що ми не зважили всі можливі “а якщо”? Ми робимо все, що в наших силах, і не лише для того, щоб звести ризик до мінімуму, але й зберегти особистість і здоров’я кожної людини недоторканими!

- Ну, добре, - кивнув Кратов. - Спасибі за пояснення. До побачення. Успіху вам!

- Дякую, - Шренінг вимкнув зв’язок.

Кратов стомлено поклав голову на долоні. Треба хоча б хвилинку перепочити. Занадто вже невдячна робота координатора. Мало того, що відриваєш людей від роботи, даремно турбуєш їх, нервуєш, так іще й у власних очах виглядаєш дурнем.

- Зв’язок із Торстайном, - нарешті вимовив він.

Посеред кімнати з’явився огрядний чоловік в біотратовому комбінезоні. Він апетитно їв величезний протобан, клаптями відгортаючи м’яку шкірку, і, побачивши Кратова, анітрохи не зніяковів.

- Привіт! - помахав він половинкою протобана. - Твій канал був зайнятий, і я вирішив поки що під’їсти.

- Смачного, - мовив Кратов. - Добридень. Тебе коли-небудь можна буде застати не за трапезою?

Торстайн муркнув і з хрускотом відкусив шматок протобана.

- Перший час після акватрансформації, - пробелькотів він із набитим ротом. - Знаєш, у мене вже зараз вигляд білка-44 викликає спазми у шлунку.

- Нарешті-бо ти схуднеш, - саркастично зауважив Кратов.

- Можливо, можливо... - Торстайн доїв протобан і кинув шкірку в утилізатор. - Але я сподіваюсь, що вже через місяць оранжерея почне давати продукцію. До речі, навіщо я тобі знадобився?

- А по-твоєму, навіщо ти можеш знадобитися координаторові робіт?

Торстайн зробив великі очі.

- Так Рада все-таки призначила тебе координатором? Не заздрю...

- Я теж.

- Тебе ще ніхто не посилав кудись подалі, щоб не заважав працювати?

Кратов зітхнув.

- І не одноразово. Тільки у м’якшій формі.

- А чого ти хотів би? Так і мусить бути. Кожній людині неприємно, коли втручаються в її роботу. Особливо, якщо той, хто втручається, знає цю роботу тільки в загальних рисах, а звітувати вимагає по всій формі, та ще й підганяє. Ось і мене ти зараз почнеш мучити: що зроблено, в якому обсязі і чи можна прискорити. Ну, скажу я тобі, що перша черга стане до ладу через три дні, а весь комплекс - через три тижні. А ти мені що? Майже в директивному порядку запропонуєш скоротити строки. Скажімо, два дні і тиждень. І в мене це, звісно, викличе роздратування. Тому що будівництво йде в якнайшвидшому темпі, техніка в повному розумінні працює на знос, і прискорити роботи я ніяк не можу.

Кратов скривився, як від зубного болю.

- Давай обійдемося без психоаналізу моєї діяльності. Торстайн розреготався.

- От-от. Приблизно те ж саме думають і твої підлеглі.

- Та-ак... - розвів руками Кратов. - Підколов ти мене все-таки!

І в цю мить інформатор запульсував багряним вогником термінового виклику.

- Вибач, - стрепенувся Кратов. - Ми з тобою ще продовжимо розмову.

Торстайн негайно відключився, а на його місці відразу ж з’явився Ретдіс. Він був украй схвильований, руде волосся скуйовджене.

- Є зв’язок?! - нетерпляче вигукнув Кратов.

- Так!

- Яким чином?

- Світловими спалахами. Ми помітили їх, коли “Шпігель” проходив над академмістечком.

Неймовірний тягар упав з плечей Кратова. Є зв’язок! І як просто! Але вісім днів...

- Що вони передають? Ретдіс розгублено закліпав.

- Ми ще не розшифрували. Я відразу до вас...