Виталий Забирко - Теплий сніг

5

- Послухайте, Ретдіс, - сухо мовив Кратов, - минає вже четверта доба, як п’ятнадцять чоловік під вашим керівництвом товчуть воду в ступі. Ви що, гадаєте, цим можна займатись довіку? Мені потрібен зв’язок зі “Шпігелем”!

Ретдіс різко випростався у кріслі. На зблідлому обличчі виразно проступило ластовиння.

- А ви пробували навчити кота їздити на велосипеді? - уїдливо поцікавився він.

- Ви ж спеціаліст найвищої кваліфікації! Це ваша робота, ваше друге “я”! Чи, може, це не відповідає дійсності?

- В умовах викривленого простору мені не доводилось працювати.

- Викривлений простір... Нікому не доводилось працювати є подібних умовах! Але ж голова на плечах у вас є? її, до речі, я досі вважав світлою!

- Саме завдяки їй я переконався, що всі сучасні засоби зв’язку в даній ситуації непридатні.

- Ретдіс, ви не вважаєте, що наша розмова почала скидатись на дуель? До того ж досить запеклу? - раптом пом’якшав Кратов.

Ретдіс насуплено мовчав.

- Здається, це моя провина, - продовжував Кратов, - і я прошу вибачення.

У відповідь - стриманий кивок.

- Чим зараз займаються ваші люди?

- Думають.

- Ну, що ж, загалом це теж робота.

- Я не можу примусити їх битися головою об стінку.

- Ми ж, здається, відклали шпаги вбік?

- Тоді давайте говорити по суті.

- Домовились. Отже, як я зрозумів, всі відомі способи зв’язку непридатні?

- Сучасні засоби зв’язку. Тобто ті, які ми зараз використовуємо. Відомих же засобів існує нескінченна множина, навіть якщо відкинути такі, як пневмопошта, тамтами тощо.

- Відомі... - Кратов почав посилено терти собі скроні. Весь минулий тиждень йому доводилося спати не більше двох-трьох годин на добу. -До речі, а чому ви розглядаєте лише сучасні способи зв’язку?

- Ми виходимо не стільки зі своїх можливостей, скільки з можливостей “Шпігеля”, а вони більш обмежені ніж наші.

Кратов замислився.

- Якщо не помиляюсь, то на “Шпігелі” є чудова оптична апаратура, що дозволяє їм милуватися ластовинням на наших носах...

Ретдіс заперечливо похитав головою,

- Що, вже пробували?

- Теоретично. На жаль, дисперсія світла в умовах викривленого простору настільки велика, що нам довелось би креслити літери довжиною в сотні метрів.

- То в чому ж річ? Хіба в нас немає підходящої площі? Пишіть на снігу.

- Боюсь, що ми вже згаяли час. Минуло вісім днів. Та й навряд чи будуть вони роздивлятись нас з допомогою оптики. Але я гадаю, що коли навіть ми не знайдемо способу зв’язку, то вони здогадаються спуститись на Сніжану в розвідувальній шлюпці...

- Цього ні в якому разі не можна допустити. Шлюпка може здійснити лише один рейс - сюди й назад. Інших кораблів у нас немає, і пального теж. І якщо вони прилетять сюди раніше, аніж ми знайдемо спосіб зв’язатися з ними, то це буде розвідувальний рейс з метою з’ясування ситуації. Дуже мало надії, що спустяться вони всім екіпажем. Таким чином, ті, що залишаються на станції, займуть місця, призначені для дітей. Тепер ви розумієте, чому нам так потрібен зв’язок?

На верхній губі Ретдіса виступили краплини поту.

- Вибачте, - насилу вимовив він. - Я про це не подумав. Я піду працювати.

- Хвилинку, - зупинив його Кратов. - Текст повинен бути приблизно таким: “Категорично забороняється використовувати шлюпку. Звільнити від наукової апаратури всі приміщення станції. Усі системи життєзабезпечення перевести на оборотні цикли, в першу чергу - баланс води”. Подумайте, як це скоротити до мінімуму, щоб менше писати, бо це займе багато часу. Але заборона на шлюпку - передусім. Все зрозуміло?

- Так. - Ретдіс витяг з кишені дешифратор і почаклував над ним. - Отже, так: “Шпігелю”. Шлюпку не використовувати. Зациклити системи життєзабезпечення. Наукову апаратуру - за борт”.

- Зрозуміють? - засумнівався Кратов.

- Потім можна буде написати більш детально.

- Гаразд. Ідіть.

- До побачення.

- Удачі, - побажав Кратов. - Зв’язок закінчено.

Ретдіс разом із кріслом укрився молочною плівкою і зник. Натомість залишилася біла кулька інформатора.

- Зв’язок з Торстайном, - кинув Кратов у пустоту свого кабінету.

Кулька інформатора швидко закрутилась у повітрі, розкидаючи на всі боки білі іскри. Минула хвилина, друга, а зв’язку не було.

- Інформаційний центр! Чому немає зв’язку з Торстайном?

На мить у кульці з’явилося розмите зображення якихось конструкцій і відразу ж зникло.

- У даний момент Торстайн знаходиться на будівництві оранжерей, - повідомив безбарвний голос. - Зв’язок із ним з технічних причин встановити не вдається.