Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Розписку Погосову не повернули, хабар не прийняли. Наступного дня про вербування агента Григорія було офіційно повідомлено начальству. А ще через кілька днів в кабінеті оперативного співробітника, що завербував Погосова, пролунав дзвінок з московського УФСБ. Телефонували за дорученням керівництва і чемно порадили залишити Погосова в спокої, загрожуючи в противному випадку розслідуванням про нібито викрадені під час обшуку в Погосова гроші.

Григорія оперативний співробітник більше не бачив. Агентурні зведення від нього не одержував. 12 квітня 1997 року в віці 39 років Цхай раптово помер від цирозу печінки, хоча не пив і не палив. Ходять чутки, що він був отруєний ФСБ саме тому, що докопався до справжніх керівників угруповання Лазовського і зрозумів, хто саме організовував в Москві вибухи влітку 1996 року. Отрути, типу тої, котрою могли отруїти Цхая, готувалися в спеціальній лабораторії ФСБ, що знаходиться, за деяким даним, в Москві за адресою Краснобогатирська вулиця, буд. 42. В цьому ж будинку, кажуть, друкувалися і високоякісні фальшиві долари, якими ФСБ розплачувалася за замовлені вбивства й інші контррозвідувальні операції. Лабораторії ці існували ще з радянських часів (вважалося, що долари друкуються на випадок війни).

15 квітня 1997 року після відспівування в Богоявленському соборі Цхай був похований на Ваганьковському цвинтарі. Справа про угруповання Лазовського після смерті Цхая розпалося на епізоди. Припустимо угрупованням Лазовського займалися потім по лінії МУРу Петро Астафьев, Андрій Потєхін, Ігор Травін, В. Будкін, А. Базанов, Г. Богуславський, В. Бубнов, А. Калінін, а також слідчий з особливо важливих справ Управління з розслідування бандитизму та вбивств Мосгорпрокуратури Андрій Борисович Супруненко, що вперше допитував Лазовського ще в 1996 році.

Після звільнення в лютому 1998 року Лазовський купив собі розкішний особняк в елітному селищі Успенське Одінцовського району Підмосков’я (на Рубльовському шосе), створив фонд «сприяння миру на Кавказі» під назвою «Єднання», в якому обійняв посаду віце-президента, і продовжував співробітничати зі спецслужбами. Розробляв Лазовського в той період співробітник Управління карного розшуку ГУВД Московської області Михайло Фонарьов. Однак подробиці про діяльність Лазовського в 1998—2000 роках невідомі.

Розділ 4

МИКОЛА ПЛАТОНОВИЧ ПАТРУШЕВ (біографічна довідка)

Якщо в першу чеченську війну 1994-96 років держбезпека намагалася запобігти розвороту Росії вбік ліберально-демократичного розвитку, політичні задачі другої війни були куди серйознішими: спровокувати Росію на війну з Чечнею і в метушні, що почалася, захопити владу в Росії на найближчих (2000 року) президентських виборах. “Честь” розпалення війни випала на долю нового директора ФСБ генерал-полковника Патрушева.

Патрушев народився 11 липня 1951 року в Ленінграді. У 1974 році закінчив Ленінградський Кораблебудівний інститут. Був розподілений в інститутське конструкторське бюро, де працював інженером, але буквально через рік, у 1975 році, був запрошений у КДБ. Закінчив річні курси вищої школи КДБ СРСР. Після закінчення курсів служив у Ленінградському управлінні, пройшов шлях від молодшого “опера” до начальника служби з боротьби з контрабандою і корупцією Управління КДБ по Ленінграду й області в чині полковника. І саме в 90-і роки в Ленінграді на махінаціях з вивозом кольорових металів на Захід на суму в 93 мільйона доларів, як говорили, “засвітився” Путін. У 1991 році Патрушев згідно службового обов’язку просто зобов’язаний був розробляти Путіна, тому що вивезення кольорових металів за кордон і розкрадання коштів від продажу було лінією роботи служби по боротьбі з контрабандою і корупцією, очолюваної Патрушевым. Так Патрушев познайомився з майбутнім президентом.

У червні 1992 року Патрушев був відправлений на самостійну роботу в Карелію, де очолив місцеве Управління контррозвідки. У 1994 році директором ФСК став ленінградець Степашин, що забрав Патрушева в Москву на посаду керівника одного з ключових підрозділів Лубянки - Управління власної безпеки ФСК РФ. УСБ ФСК - контррозвідка в контррозвідці, відділ по збору компромату на співробітників ФСК. Начальник УСБ - сама довірена особа директора ФСК-ФСБ і підпорядковується особисто директору.

Переведенням у Москву Степашин врятував Патрушева від серйозного скандалу. У Карелії він попався на розкраданні і контрабанді дорогої карельської берези, причому за фактом злочину прокуратура Петрозаводська порушила кримінальну справу, де з самого початку Патрушев проходив свідком. У ході слідства, однак, фактично була доведена його провина як співучасника. Ось тут Степашин і перевів Патрушева в Москву на дуже високу посаду. Для прокуратури Карелії Патрушев став недосяжний. Начальник УФСБ по Республіці Карелії, Василь Анкудінов, що міг би нам багато чого розповісти про карельську березу, вдало для Патрушева помер на 56-м році життя 21 травня 2001 року.