Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

У червні 1995 року Степашина на посаді директора ФСК змінює Михайло Барсуков. Барсукова влітку 1996 - Микола Ковальов. Але Барсуков і Ковальов не вважають Патрушева своєю людиною і не просувають по службі. Тоді Володимир Путін, що очолив на той час Головне контрольне управління (ГКУ) президента, запрошує свого старого знайомого на посаду першого зама. Патрушев уходить до Путіна.

Подальше стрімке зростання кар’єри Патрушева пов’язане з піднесенням Путіна. Ставши в травні 1998 року першим заступником голови кремлівської адміністрації, Путін просуває Патрушева на вакантне місце начальника ГКУ президента. У жовтні того ж року Патрушев повертається на Лубянку спочатку заступником Путіна, призначеним на цю посаду указом Єльцина 25 липня 1998 року, а потім першим заступником директора ФСБ.

29 березня 1999 року Єльцин призначає Путіна секретарем Ради безпеки РФ, зберігаючи за ним посаду директора ФСБ, а 9 серпня 1999 року - прем’єр-міністром Росії. Підводячи підсумок першим місяцям його правління, “Нова газета” писала: “Давним-давно в дуже демократичній країні старий президент вручив посаду канцлера-прем’ера молодому енергійному спадкоємцю. Після цього спалахнув рейхстаг… Історики так і не відповіли на запитання, хто його підпалив, історія показала, кому це було вигідно”. У Росії ж “старий Гарант вручив посаду прем’єр-міністра спадкоємцю, який ще має демократично обратися. Відразу вибухнули житлові будинки, почалася нова чеченська війна, яку оспівують обер-брехуни”.

Ці події, що струснули країну, вочевидь пов’язані з висуванням ще однієї людини: у день, коли прем’єр-міністром Росії став Путін, Патрушев одержав посаду директора ФСБ. Знаючі люди стверджують, що Путін був приречений просувати Патрушева через наявність у Патрушева серйозного компромату на Путіна. 16 серпня 1999 року Микола Платонович Патрушев був призначений директором Федеральної служби безпеки Росії.

І почалося…

Розділ 5

Провал ФСБ в Рязані

Дуже важливо, коли відбувається злочин, затримувати співробітників саме по гарячих слідах.

Микола Патрушев. Про події в Рязані «Підсумки», 5 жовтня 1999 р.

У вересні 1999 року в Буйнакську, Москві і Волгодонську відбулися страхітливі терористичні акти. Почнемо з теракту, що міг виявитися найстрашнішим, але був відвернений. 22 вересня сталося незаплановане: в Рязані співробітники ФСБ були помічені при закладанні «цукрових» мішків з гексогеном в спальному мікрорайоні Дашково-Песочня.

О 21:15 водій футбольного клубу «Спартак» Олексій Картофєльніков — житель будинку № 14/16 по вулиці Новосьолов, однопід’їзного дванадцатиповерхового будинку, побудованого більш 20 років тому, зателефонував у Дашково-Песочнинське відділення Жовтневого РОВД (районне відділення внутрішніх справ) Рязані. Він повідомив, що 10 хвилин назад бачив біля під’їзду свого будинку, де на першому поверсі знаходиться цілодобова крамниця «День і ніч», «Жигулі» п’ятої чи сьомої моделі білого кольору з московськими номерами Т 534 ВТ 77 RUS. Машина в’їхала у двір і зупинилася. Чоловік і молода жінка вийшли із салону, спустилися в підвал і через якийсь час повернулися. Потім машина під’їхала впритул до підвальних дверей, і всі троє пасажирів почали перетаскувати всередину якісь мішки. Один з чоловіків був з вусами. Жінка була в тренувальному костюмі. Потім всі троє селі в машину і виїхали.

Відзначимо, що сам Картофєльніков діяв оперативно. Погано спрацювала міліція. «Ці білі «Жигулі-сімку» я побачив, коли йшов з гаража,— згадував Картофєльніков. — За професійною звичкою звернув увагу на номери. Бачу — на них номер регіону заклеєний папером, а на ньому — рязанська серія 62. Побіг додому, в міліцію дзвонити. Набрав 02, а там мені ліниво так відповідають: «Дзвони за таким-то телефоном». Дзвоню туди — зайнято. Хвилин десять номер набирав, поки додзвонився. За цей час терористи встигли мішки в підвал занести і детонатори поставити. […] Якби я відразу додзвонився до міліції, […] терористів затримали б прямо в машині».

Співробітники міліції під командою прапорщика міліції Андрія Чернишова, що приїхали о 21:58 за московським часом, знайшли в підвалі житлового 77-квартирного будинку три 50-кілограмових мішки з-під цукру. Чернишов, що першим увійшов до замінованого підвалу, згадує:

«Біля десятої надійшов сигнал від чергового: в будинку на вулиці Новосьолов, 14/16, бачили підозрілих людей, що виходили з підвалу. Біля будинку нас зустріла дівчина, яка розповіла про людину, що вийшла з підвалу й уїхала на машині з заклеєними номерами. Одного міліціонера я залишив біля під’їзду, а з іншим спустився в підвал. Підвал в цьому будинку глибокий і повністю залитий водою. Єдине сухе місце — маленький закуточок, такий кам’яний прикомірок. Посвітили ліхтариком — а там кілька мішків з-під цукру, складених штабелем. Верхній мішок надрізаний, і видніється якийсь електронний пристрій: дроти, обмотані ізолентою, годинник… Звичайно, з нами відразу шок невеликий був. Вибігли з підвалу, я залишився охороняти вхід, а хлопці пішли жителей евакуювати. Хвилин через п’ятнадцять підійшло підкріплення, приїхало начальство з УВС. Мішки з вибухівкою діставали співробітники МНС в присутності представників ФСБ. Звичайно, після того як наші техніки їх знешкодили. Ніхто не сумнівався, що ситуація була бойова».