Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Тим часом до літа 1996 року Росією була програна війна в Чечні. Військові дії потрібно було припиняти, а з чеченськими сепаратистами вести політичні переговори. На силу розв’язаний спецслужбами міжнаціональний конфлікт на Північному Кавказі погрожував завершитися мирною угодою. Щоб зірвати мирні переговори, ФСБ провела в Москві серію терактів. Оскільки вибухи без жертв на москвичів належного враження не справили, ФСБ приступила до терактів з жертвами. Звернемо ще раз увагу на те, наскільки вчасно проводяться теракти прихильниками війни і наскільки невигідні вони прихильникам миру в Росії і самим чеченцям.

11 червня 1996 року о десятій годині вечора на Серпуховській лінії московського метро, станція «Тульська», прогримів вибух у напівпорожньому вагоні потяга. Четверо загинули, дванадцять чоловік були госпіталізовані. 11 липня, рівно через місяць, відбувається теракт у тролейбусі 12-го маршруту на Пушкінській площі: шестеро поранених. Наступного дня, 12 липня вибухом знищується тролейбус 48-го маршруту на проспекті Світу. Двадцять вісім чоловік поранені. По Москві завзято поширюється інформація про «чеченський слід» терактів (хоча терористів не піймали і, відповідно, не визначили, чеченці вони чи ні). Мер міста Юрій Лужков прямо на місці вибуху останнього тролейбуса, до проведення попереднього розслідування оголосив, що виселить з Москви всю чеченську діаспору, хоча у мера не було ніяких доказів.

Однак друга хвиля терору, як і перша, не призвела до різких змін суспільної думки. На початку серпня 1996 року бойовики з боями прорвалися в Грозний, а наприкінці серпня секретарем СБ А. Лебедем і новим президентом Чечні Асланом Масхадовим були підписані Хасавюртівські угоди. Прихильники війни в Чечні програли. Терористичні акти в Москві припинилися — до початку нової операції ФСБ по розпаленню чергової чеченської війни.

Хто саме зі співробітників ФСБ організовував вибухи в Москві влітку 1996 року, сказати важко. Лазовський був під арештом. Але очевидно, що в розпорядженні ФСБ було багато аналогічних структур, причому не тільки в Москві. Так, 26 червня 1996 року газета «Сьогодні» опублікувала замітку про феесбешну злочинну організацію в Санкт-Петербурзі. Вона складалася «переважно з колишніх співробітників КДБ». Створивши кілька фірм, колишні чекісти крім «чистої» комерції торгували пістолетами, вибухівкою і наркотиками, а також займалися переправлянням з Німеччини в Росію викрадених «Мерседесів» і «БМВ».

Нарешті, вибухи в Москві могли організовувати люди угруповання Лазовського, що залишилися на волі. Підстави для цієї версії серйозні.

У лютому 1996 року в Москві біля ломбарду на Великій Спаській вулиці співробітники МУРу при спробі продати револьвер «Таурус» затримали деякого Володимира Акімова, що виявився колишнім шофером Лазовського. Під впливом повідомлень ЗМІ про нову хвилю терактів у транспорті в Москві в червні-липні 1996 року, Акімов, що перебував під слідством, став давати показання про вибух автобуса 27 грудня 1994 р. «Сьогодні, перебуваючи в СІЗО-48/1 і бачачи політичну ситуацію по телевізору, — писав Акімов, — вважаю своїм обов’язком повідомити про вибух автобуса…» Акімов повідомив, що 27 грудня разом з Воробйовим виїхав на «рекогносцировку» до автобусної зупинки ВДНГ-південна на «Жигулях». Були намічені шляхи відходу. Увечері того ж дня на тій же машині, залишивши її недалеко від кінцевої автобусної зупинки, Акімов і Воробйов повернулися на проспект Миру, де сіли в ЛіАЗ 33-го маршруту. Коли в автобусі залишилося трохи пасажирів, — показав далі Акімов, — він і Воробйов заклали бомбу потужністю в 400 г аммоніта під сидіння біля правого заднього колеса. Вийшовши на кінцевій зупинці, Акімов пішов прогрівати машину, а Воробйов пустив бомбу в хід за допомогою дистанційного пристрою.

Ранком 28 серпня 1996 року на той час відставний підполковник Воробйов був арештований Цхаєм в момент, коли йшов на зустріч зі співробітником ФСБ, і доставлений в МУР на Петрівку, 38, де він, якщо вірити вироку суду, все розповів сищикам столиці, в тому числі й те, що він є позаштатним співробітником ФСБ. Незабаром Акімов від своїх показань відмовився, хоча вони були дані в писемній формі. Відмовився від своїх показань і Воробйов. Мосгорсуд під головуванням Ірини Кулічкової, мабуть, під тиском ФСБ, зняв з Акімова обвинувачення в співучасті в теракті і присудив до трьох років за незаконний продаж револьвера. Через те, що вирок обвинувачення виносився наприкінці квітня 1999 року і свої три роки він провів під слідством, Акімов вийшов із залу суду на волю.