Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

5. Чи правда, що 16 жовтня минулого року співробітники Московського РУОП затримали Яніна А. Н., 1958 р.н., що проживає в Москві, серед вилучених документів якого знаходилася квитанція на зданий у камеру схову Центрального аеровокзалу багаж? Чи вірно, що в багажі Яніна міліціонери знайшли 5 автоматів АКС-74У, що не значаться в картотеці МВС РФ, 5 магазинів до АКС, 30 патронів калібру 5,45 і 3 патрона калібру 7,62? Чи справедливо твердження про те, що ця зброя була вилучена у злочинних угруповань і, відповідно до документів, зберігалося в УФСБ по Москві і Московській області? Чи вірна інформація про те, що, після того як у СКМ [Служба кримінальної міліції] «Аеропорт» 17.10.95 слідчим Шолоховой у відношенні Яніна А. Н. було порушено кримінальну справу номер 1646 за ст. 218 4.1 КК РСФСР, у РУОП прибули два співробітники служби по боротьбі з незаконними збройними формуваннями і бандитизмом УФСБ по Москві і Московській області, один із яких, полковник Едуард Арташесович Абовян, домігся звільнення з-під варти затриманого Яніна? Якщо так, то чи мав полковник Абовян, наполягаючи на звільненні Яніна, підстави стверджувати і чи стверджував взагалі, що він виконує завдання свого безпосереднього начальника — генерала Семенюка, причому з відома першого заступника директора ФСБ РФ, начальника УФСБ по Москві і Московській області генерала Трофімова? Чи має полковник Абовян вільний доступ до спеціальної техніки і зброї, що знаходиться в розпорядженні УФСБ по Москві і Московській області, у тому числі до виробу «ГрачГраніт»? Яке відношення, якщо воно існує, має полковник Абовян до комерційної діяльності банку Мосінрасчет і комбінату «Тверское пиво»?

6. Чи правда, що 17 жовтня ц.р. співробітники РООП Північного округу м. Москви затримали машину БМВ-525 із знімними номерами 41-34 МОК, якою раніше активно користався вже згадуваний мною Кублицький С. П., у кримінальних колах більше відомий як Воркута? Чи знаходилися в затриманому автомобілі водій і три пасажири, які не мали на нього ніяких документів і пред’явили співробітникам РООП два посвідчення працівників УФСБ по Москві і Московській області: на ім’я капітана Дмитрієва Л. А. і прапорщика Докукина А. А., після чого були відпущені?

З повагою Юрій ЩЕКОЧИХІН, член Комітету з безпеки Державної думи РФ

Згаданий у запиті Щекочихіна полковник ФСБ Абовян, що працював у відділі по боротьбі з незаконними бандитськими формуваннями, був куратором Лазовського по лінії ФСБ.

23 листопада 1996 року перший заступник міністра внутрішніх справ Володимир Колєсніков направив Щекочихіну в комітет Держдуми відповідь, у якій повідомив: «Дійсно… в ході проведених у м. Москві заходів щодо захоплення збройних злочинців, крім Лазовського, в числі доставлених в органи внутрішніх справ виявилися особи, що пред’явили посвідчення від імені правоохоронних і інших державних служб… Вжитими заходами в даний час Лазовському й іншим співучасникам інкримінується більше 10 навмисних вбивств у різних регіонах Росії»…

Отже, Колєсніков не дав відповідей на конкретні питання, поставлені в запиті Щекочихіна. Залишалося тільки чекати суду над злочинцями.

Двічі з Щекочихіним зустрічався директор ФСБ Ковальов. Наприкінці року Щекочихін одержав від нього дві відповіді — однакових по суті. Одна, секретна, залишилася в архівах Держдуми. Іншу, відкриту, Щекочихін зробив надбанням громадськості:

«За фактами і обставинами, викладеними в депутатському запиті в «Новій газеті», Федеральною службою безпеки проведене службове розслідування… Як показав розгляд, в їх [співробітників УФСБ] діях мали місце певні відступи від вимог відомчих нормативних актів, що в поєднанні з браком практичного досвіду і професіоналізму і могло стати причиною інциденту, що привернув Вашу увагу.

При цьому особливу заклопотаність викликає та обставина, що конфлікт відбувся між співробітниками двох відомств, що ведуть оперативно-службову діяльність у кримінальному середовищі. Разом з тим, незважаючи на це прикре непорозуміння, основна задача вирішена — банда Лазовського знешкоджена…»

Особливу заклопотаність Ковальова викликало не співробітництво УФСБ Москви і Московської області з організованими злочинними угрупованнями, терористами і кримінальними «авторитетами», а дії співробітників МУРу на чолі з Цхаєм. Що стосується самих співробітників УФСБ, то в їхніх діях Ковальов побачив лише «певні відступи від вимог відомчих нормативних актів». По своєму Ковальов мав рацію. Принципової різниці між співробітниками спецслужб і бойовиками Лазовського він не бачив, а тому щиро не міг зрозуміти Щекочихіна.