Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

«Відрізнити фальшивки від справжніх документів виявилося досить складно навіть для фахівців. Часом «липа» була навіть кращої якості. Експертиза показала — майстерня явно одна. У результаті цілого комплексу оперативно-розшукових заходів були затримані чотири дуже навіть нерядових людини. Один з них — колишній замначальника відділу КДБ СРСР, а нині голова фірми із симптоматичною назвою «Честь». Інший — керівник однієї з московських друкарень, колишній начальник друкарні апарату ЦК КПРС. В їх компанії був колишній лейтенант ФАПСИ, що під час перебування на службі мав відношення до оформлення пропусків. Передбачається, що саме йому належала ідея виробництва підроблених документів. І один дуже талановитий гравер».

З розповіді Барковського випливає, що підробки створювалися не бандитами, а колишнім номенклатурним працівником (апарат ЦК КПРС) і співробітником спецслужби (ФАПСИ). А якщо так, не можна виключити, що і лабораторія по виготовленню якісних підробок була створена з дозволу ФСБ і ФАПСИ і ними ж контролювалася.

Але повернемося до Лазовського. Ліквідація угруповання Лазовського в лютому-серпні 1996 року стала головною вдачею 12-го відділу МУРу. Кадровий склад групи Лазовського не був сформований за географічним принципом, як у звичайних ОПГ. «Бригада» була інтернаціональною, що вказувало на її специфіку. Під Лазовським працювали і чеченці, і вихідці з Казахстану, і бойовики з угруповань прилеглих до столиці міст. Марат Васильєв був москвич, Роман Полонський — з Дубни, Володимир Абросімов — з Тули, Анзор Мусаєв із Грозного… Група була добре екіпірована.

З 1995 року Лазовський перебував у федеральному розшуку за ст. 209 («бандитизм») КК РФ. Йому ставилося в провину кілька епізодів. Так, у грудні 1993 року угрупованням Лазовського були убиті інкасатори, що перевозили гроші для акціонерного товариства ММСТ і викрадені 250 тисяч доларів.

Тоді ж виникли розбіжності навколо угод, пов’язаних з постачанням нафтопродуктів, між «Ланако» і корпорацією «Віктор». 10 січня 1994 року невідомі (очевидно, що за замовленням фірми «Віктор») обстріляли з гранатомета автомобіль голови правління і директора фірми «Ланако» Володимира Козловського (що дав перший склад свого прізвища як третій склад назви фірми «Ланако»).

Чи ледве не в той же день вибухнула бомба біля дверей одного з керівників «Віктора». 12 січня 1994 року біля квартири іншого керівника «Віктора» відбувся настільки потужний спрямований вибух, що сталеві вхідні двері влетіли в квартиру, пробивши стіну, що зустрілася на шляху. Завдяки щасливому випадку ніхто з людей, що знаходилися в квартирі, не постраждав. Але в будинку почалася пожежа, сусіди були змушені вистрибувати з вікон. Двоє розбилися на смерть, кілька людей отримали поранення.

13 січня невідомі приїхали в офіс «Ланако» в Москві (Переведеновський пров., б. 2, корп. 3), де між ними і співробітниками «Ланако» відбулася перестрілка. Через 10 хвилин після цього прибув ОМОН, що взяв офіс штурмом (жертв завдяки щасливому випадку не було), затримав близько 60 чоловік і відвіз у відділення, де був зроблений відеозапис арештованих. Після цього майже всіх відпустили. Наступного дня в міліції залишалися тільки чотири охоронці, що мали при затриманні зброю. Незабаром їх судили. Однак за перестрілку з міліцією провинені одержали м’яке покарання: двох відпустили із зали суду, двом дали по року таборів.

4 березня 1994 року в ресторані «Дагмос» на вулиці Казакова між бойовиками Лазовського і дагестанської банди розігрався справжній бій, в якому з кожного боку взяло участь до тридцяти чоловік. В результаті були вбиті сім чоловік, двоє поранені. Всі загиблі — члени так званої дагестанської ОПГ.

16 червня того ж 1994 року біля офісу банку «КредитКонсенсус» з автоматів були розстріляні три члени таганського злочинного угруповання. Лазовський зажадав від банку заплатити йому два з половиною мільярда карбованців — відсотки від спірної суми між банком і фірмою Росмясомолоко. Банк звернувся за допомогою до таганського злочинного угруповання, свого «даху». Коли таганські бандити відмовилися платити Лазовському, відбувся бій.

Один із самих звірячих злочинів Лазовський вчинив 5 вересня 1994 року. У 1994 році між Лазовським і його партнером — співвласником Грозненського нафтопереробного заводу (НПЗ) Атланом Натаєвим (що дав фірмі «Ланако» дві перші букви свого прізвища для другого складу) — почалися розбрати. Останній раз Натаєва бачили приблизно о 10 годині вечора 5 вересня 1994 року біля метро «Динамо» в темно-синьому БМВ 740 моделі, що належить «Ланако», із двома охоронцями — Робертом Руденко і Володимиром Ліпатовим, — які теж зникли. В міліцію повідомляти про зникнення своїх співробітників Лазовський не став.