Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

В операції використовувалася авіація ГРУ, що на озброєнні мала два літаки для наведення ракет по маяку в радіотелефоні; Дудаєву зуміли поміняти звичайний телефон на телефон з маяком.

22 квітня 1996 року Дудаєв із дружиною Аллою та кількома супровідними виїхав із селища Гехи-Чу Урус-Мартанського району на заході Чечні, де вони провели ніч, у ліс. Для розмов по телефону він виїжджав із селищ, тому що удалині від населених пунктів його важче було запеленгувати. Суцільного лісу в тім районі не було, чагарник і окремі дерева. Алла Дудаєва стала готувати їжу. Чоловіки стояли осторонь. Дудаєв забороняв підходити до себе під час розмов по телефону, раніше був випадок, коли під час телефонного зв’язку по ньому було нанесено повітряний удар. Ракета в ціль не потрапила.

У той день Дудаєв говорив по телефону довше звичайного, як з’ясувалося - з відомим російським бізнесменом і політиком Констянтином Боровим, котрий підтримував з Дудаєвим зв’язок доти, поки вона не перервалася. Керована ракета російського штурмовика Су-24, наведена на сигнал супутникового телефону Дудаєва, розірвалася зовсім близько. Дудаєву обпекло обличчя, воно було жовтогарячого кольору. Під’їхала машина. Президента Чечні посадили на заднє сидіння, поруч з ним сіла дружина. Дудаєв був без свідомості. З правого боку за вухом у нього була рана. Не приходячи до свідомості, він помер.

Похорон, Державний комітет оборони Чечні доручив Лєче Дудаєву, племіннику чеченського президента. Про місце поховання Дудаєва знало не багато людей, серед них був Зелімхан Яндарбієв, обраний після загибелі Дудаєва головою ГКО, який виконував обов’язки президента Чеченської республіки до виборів 1997 року. Відповідно до чеченських джерел, після того як у травні 1996 року в аеропорті міста Нальчик були затримані вдова чеченського президента Алла Дудаєва та особистий охоронець Дудаєва Муса Ідігов, рештки чеченського президента терміново перепоховали. Після загибелі в другу чеченську війну Лечі Дудаєва про нове місце поховання Джохара Дудаєва не знає жодне офіційне джерело.

Усунення Дудаєва було, напевно, найбільш вдалою операцією Хохольникова та його групи. Сам Хохольников за виконання бойового завдання був представлений до звання “Героя Росії”, проте віддав перевагу не нагороді а посаді начальника, щойно створеної структури -УПП - та званню генерал-майора.

Улітку 1996 року “Стелс” позбавився підтримки в особі державних структур і виявився цілком під контролем “ізмайлівської” ОПГ. Єдиним серйозним контактом Луценко на державному рівні залишалося УППУРПО, яким керував генерал Хохольков.

Поглинання організованих злочинних угруповань силовими відомствами керівництву ФСБ здавалося природним і розумним кроком. Щоправда, логіка подій все частіше і частіше штовхала спецслужби на шлях справжніх злочинів. Теоретично протистояти цьому повинне було Управління власної безпеки (УСБ) ФСБ. Однак реально УСБ не могло боротися із масовими злочинами, здійснюваними при безпосередньому потуранні або ж за участі ФСБ і СБП Росії. Боротьбу з організованою злочинністю провадив тепер лише карний розшук. У січні 1996 року на роботу в Московський карний розшук (МУР) переведено “останнього романтика карного розшуку” 38-літнього Владіміра Ілліча Цхай.

Розділ 3

МУР проти ФСБ

Цхай очолив 12-й відділ, що спеціалізується на розкритті замовлених вбивств, а вже через десять місяців став заступником начальника МУРу. «Він був сищиком від Бога, і такого більше не буде», — говорили про нього друзі. «Із Цхаєм було легко і цікаво працювати, - розповідав слідчий з особливо важливих справ московської міської прокуратури А. Супруненко. — Грамотна, порядна людина. З романтиків. Він був сполучною ланкою між оперативним складом і слідством, вірив у те, що можна підняти самі заплутані справи…»

Саме Цхай зумів викрити групу, що займалася підробкою посвідчень силових відомств. З боку ФАПСИ підключилося УСБ цього відомства під керівництвом полковника Сергія Юрійовича Барковського. Московський журналіст Олександр Хинштейн в одній зі своїх статей, очевидно замовленій ФСБ, написав, що виготовленням фальшивих документів керував сам Лазовський і що саме тому в його людей виявилися «документи прикриття» ФСБ, ФАПСИ, ГРУ і МО. Однак це не так. Лазовський до справи про фальшиві службові посвідчення, розкритій Цхаєм, взагалі не мав відношеня. Не дивно, що Барковський у своїй розповіді Лазовського не згадує, а називає організаторами зовсім інших людей. От що говорить Барковський: