Ветхий Завет: Книга Йова (переклад Огієнка)

29Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Йов 10

1Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

2Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

4Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

5Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

6що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

7хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

8Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

9Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

10Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

11Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

14якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

15Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

16А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

17поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

18І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

19як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

20Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

21поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

22до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...

Йов 11

1І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

2Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

3Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

4Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

5О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

6і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

8Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

9°ї міра довша за землю, і ширша за море вона!

10Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

11Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

12Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

13Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

14якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

15тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

16Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

17Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

18І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

19і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

20А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!

Йов 12

1А Йов відповів та й сказав:

2Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

3Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

4Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

5Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

6Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

7Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.