Ветхий Завет - Книга Йова (переклад Огієнка)

12Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Йов 8

1І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

2Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

3Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

4Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

5Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

6якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

7і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

8Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

9бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

10отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

11Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

12Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

13отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

14бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

15На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

16Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

17на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

18Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

19Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

20Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

21аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

22Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Йов 9

1А Йов відповів та й сказав:

2Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...