Ветхий Завет: Книга Йова (переклад Огієнка)

12І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...

13І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

Йов 3

1По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

2І Йов заговорив та й сказав:

3Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

4Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

5Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

6Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

7Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

8Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

9Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

10бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

12Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

13Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

14з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

15або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

16Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

17Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

18разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

19Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

21що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

22тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

23мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

24Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

25бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

26Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Йов 4

1І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Йов 5

1Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

2Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

3Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

4Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

5Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

6Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

7бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...