Олег Романчук: Ультиматум

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.

З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу.

Генеральному Секретарству внутрішніх справ приписуємо:

Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв'язку й співробітницьтва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці мають бути забезпечені всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканости особи й мешкання, право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, польському й іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя. Та доручаемо нашому Генеральному Секретарству національних справ подати нам у найближчім часі законопроект про національно-персональну автономію.

Справа харчова є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили й рятувати, як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потрібують нашої допомоги.

Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоровля, силу й нову будучність. Вироблення тих форм мае бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня 1917 (9 січня н. ст. 1918) року, а днем скликання їх - 9 (22 н.ст.) січня 1918 року.

Про порядок скликання Україкських Установчих Зборів негайно видано буде закон.

У Київі 7(20) листопада 1917 р."

(Винниченко В. Відродження нації. - Київ-Відень, 1920. - Ч.II. - С.74-80).

Якою ж була реакція Раднаркому РРФСР? "Следует отметить чрезвычайно осторожное отношение СНК РСФСР к Ц. Раде, исходившее из ленинской установки в национальном вопросе, из стремления не нарушать "права" наций на самоопределение вплоть до отделения, с одной стороны, и с другой - из стремления взорвать Ц. Р. изнутри, привлечь на сторону пролетарской революции революционные элементы из ее среды и, расколов таким образом антипролетарский национальннй фронт, значительно облегчить разрешение национального вопроса и, следовательно, победу пролетарской революции" ("К отчету о I Всеукраинском съезде Советов Р., С. и К. Д.". - Летопись революции. - 1928. - №1. - С.265).

Що ж, позиція Раднаркому РРФСР цілком зрозуміла: одна справа - визнати незалежність Польщі чи Фінляндії і зовсім інша - України. Та не визнати Центральну Раду законним урядом України РНК у той час також не могла: вчинити інакше означало б суперечити своїм власним, щойно проголошеним деклараціям і гаслам. З іншого боку, втрачати європейську житницю й індустріально розвинутий регіон теж не хотілося. Гарячково шукався привід для конфлікту. I він був знайдений.

На пропозицію Бунду і під тиском козачого фронтового з'їзду, який проходив у Києві в жовтні 1917 року, на засіданні Центральної Ради була прийнята резолюція, котра засуджувала більшовицький переворот у Петрограді: "Визнаючи, що влада як у Державі, так і в кожнім окремім краю повинна перейти до рук усієї революційної демократії, вважаючи недопустимим перехід усієї влади виключно до рук Рад Робітничих і Салдатських депутатів, які являються тільки частиною зорганізованої революційної демократії, Українська Центральна Рада через це висловлюється проти повстання у Петрограді".

Ось як розповідав про обставини прийняття цього рішення Володимир Затонський у статті "Октябрьский переворот в Киеве", надрукованій в газеті "Коммунист" від 7 листопада 1924 року: "...В Октябрьские дни в Киеве происходил казачий фронтовой сьезд, представленный преимущественно казачьим офицерством... Так вот, на следующий день (8 листопада за новим стилем. - О.Р. ), вечером, на заседание Малой Рады явился представитель кубанского казачества, казачий полковник; отрекомендовался министром путей сообщения Кубани. После патетического вступления о высоких целях демократии и о значении федерализма, он потребовал от Рады объяснения - верно ли, что она заключила союз с большевиками, верно ли, что она, прямо или косвенно, поддерживает большевистский бунт в Петрограде...