Unknown - Book.indd

Але старий ідальго дон Хуан Карлос Майданський здаватися не

збирався, він не визнавав поразок і завжди продовжував боротьбу.

Саме тому додому він того дня так і не зайшов, а випив ще кілька пив

біля магазину і подався до мене додому, де й прожив наступні кілька

місяців.

Згасло літо, закінчувалася осінь, і в один з днів, десь тоді, коли моє

терпіння почало вичерпуватися і я вже, було, хотів йому пояснити,

що варто порозумітися з дружиною і повернутися в сім’ю, або хоча б

з’їхати від мене і винайняти собі окреме помешкання, так от, в один з

таких днів, а, уточню, то був ранок, Хуан Карлос задумано потягнув

56

пива з пляшки, багатозначно глянув на мене і сказав: «Не хвилюйся, у

мене є план». Толя Майданський був неперевершеним стратегом, він

бачив розвиток подій на багато ходів уперед. І як я, телепень педаль-

ний, міг йому не вірити. Адже він не просто переховувався від гніву

дружини в мене вдома, він весь цей час виношував план!

Мені стало настільки соромно, що я міг так зле подумати про най-

кращого друга, що я мовчав і прикурив цигарку. Минуло кілька хви-

лин і я все ж наважився спитати його план. « План, – відповів він,

– простий, як двері. Завтра я прийду додому так, ніби нічого й не ста-

лося, а я виходив лише за хлібом. Жінка спитає, мовляв, де я був. Я

брехати не буду, ти ж мене знаєш, скажу правду: вів нерівну боротьбу

зі Всесвітнім злом. Правильно? Правильно. Потім вона спитає, по-

казуючи на ті жіночі трусики і ліфчики – а це що таке, і здивовано-

грізно зведе брови. А я не розгублюся, скажу, що гуманітарну допо-

могу в дитячий інтернат збираю, он же свято Миколая на носі! Вона

повірить, вона знає, що я люблю дітей! А потім, щоб вона не злилася,

в нас буде тілесна любов!»

Не знаю що б із цього плану вийшло, але коли Толік прийшов на-

ступного дня додому, то ні дружини, ні навіть меблів і чужих труси-

ків в квартирі не було – тільки стіни і вікна. Напевно, дружина вто-

милася чекати, поки чоловік завершить війну зі Світовим злом. Ось

така перша притча.

Врешті-решт, оптимістична, бо без дружини життя Хуана Карлоса

тільки набрало обертів і тілесної любові значно побільшало.

2. БУХЛО

Про справи, що стосуються алкоголю й Толі Майданського я вже

й так розповів настільки багато, що тут обмежуся лаконічним викла-

дом притчі і постулатом. Постулат ідальго в сфері бухла звучав так:

«Хочеш випити – випий, не хочеш – примусь себе!».

Як людина чесна і відповідальна, Хуан Карлос цьому принципу ні-

коли не зраджував. Навпаки – він поширював його серед непросвіт-

лених мас власним прикладом. Часто його можна було знайти в яко-

мусь барі серед юрби прихильників і нових адептів його вчення, його

57

промови були короткі й змістовні, в очах його горів непідробний біль

за втраченим, за минулим і колишніми жінками, тому говорив він

щиро і душевно. Він казав так: «Друзі, випиймо і задумаймось». Всі

випивали, всі сто чоловік навколо нього, він теж випивав і наставала

тиша, аж було чути як дубасять лапами таргани по столиках і бар-

стійці. Всі замовкали хвилин на двадцять, кожен думав про своє, про

щось рідне йому, і після того як Толя Майданський переможно пі-

діймав вказівний палець догори і викрикував: «От і я про це ж», у

декого на очі наверталися сльози. Публіка була щиро розчулена таки-

ми глибокими й мудрими словами свого пророка. Та й справді, Хуан

Карлос був справжнім оратором, він просто дозволяв людям самим

вигадувати для себе промови й виступи, а потім тільки збирав про-

міння слави і стріляв у прихильників цигарки.

Притча ж про бухло повчальна і світла водночас. Повчальна тому,

що трапилася ще за часу навчання Толіка в школі, а світла з тієї при-

чини, що Толік напився з електриком. Вчився він у маленькій сіль-

ській школі гірського району, туалет був надворі. Наш герой, ще тоді

зовсім не ідальго і не дон, а просто Толік посеред уроку хімії відпро-

сився до туалету і побіг. Маю додати два нюанси: була зима і в школі

не було світла, щось якраз в той час вийшло з ладу. Толік вибіг до

туалету, а електрощиток був якраз біля вбиральні. Зробивши свою

справу, Толя вирішив глянути як просуваються справи в електрика,

котрий намагався відремонтувати мережу.

Електриком був дядя Вася, місцева знаменитість і улюбленець.

Толя покрутився біля нього і вже думав повертатися в клас, коли