Andriy - Unknown

Транчбул сиділа за вчительським столом, перелякано й водночас заворожено дивлячись на тритона, що звивався в склянці. Матильдин погляд так само був прикутий до склянки. І ось помаленьку Матильду почало охоплювати неймовірне й дуже особливе відчуття. Це відчуття було зосереджене здебільшого в очах. Неначе там накопичувався електричний заряд. Очі наливалися могуттю, потужна сила йшла з їхньої глибини. Та було ще й інше відчуття, цілком відмінне, якого вона не могла збагнути. Неначе спалахи блискавки. Неначе з очей вилітали малесенькі блискавки. Очі ставали гарячі, ніби в них закипала потужна енергія. Це було дивовижне відчуття. Матильда не зводила очей зі склянки, і ця енергія наповнювала очі, міцнішала й міцнішала, і відчувалося, ніби мільйони малесеньких невидимих рученят з долоньками вилітали з її очей прямісінько до склянки, на яку вона дивилася.

— Падай! — прошепотіла Матильда. — Вилий усе! Вона побачила, як захиталася склянка. Як відхилилася назад на частку сантиметра, а тоді знову вирівнялася. Матильда й далі тиснула на неї мільйонами невидимих крихітних рученят з долоньками, що вилітали з очей, відчуваючи потужну енергію, що спалахувала в двох маленьких чорних цяточках у самому центрі зіниць.

— Падай! — прошепотіла вона знову. — Вилий усе!

Склянка знову захиталася. Матильда ще більше напружилася, прагнучи, щоб очі виділяли ще потужнішу енергію. І тоді, дуже-дуже повільно, так повільно, що важко було й побачити, склянка почала відхилятися назад — усе далі й далі назад, і вже ледь утримувала рівновагу. Так вона похиталася ще кілька секунд і нарешті перекинулася й упала, голосно дзенькнувши, на стіл. Вода і в’юнкий тритон хлюпнули прямісінько на велетенські груди пані Транчбул. Директорка заверещала так, що в будинку затряслися шибки, й ось уже вдруге за п’ять хвилин зірвалася зі стільця, мов ракета. Тритон відчайдушно вчепився кігтиками за бавовняний балахон у районі грудей. Директорка зиркнула вниз, побачила його, заревіла ще голосніше й помахом руки метнула тваринку через увесь клас. Та впала на підлогу за Лавандиною партою, і Лаванда блискавично нахилилася, схопила її й запхнула знову в пенал. Тритон, вирішила вона, може ще пригодитися.

Пані Транчбул, обличчя якої нагадувало розварену шинку, стояла перед класом, трясучись від люті. Її масивні груди важко колихалися, на них розпливлася темна й вогка пляма від води, що просякла, мабуть, до самої шкіри.

— Хто це зробив? — заревіла вона. — Ану! Зізнайся! Виходь сюди! Тепер не викрутишся!

Хто встругнув цю брудну штуку? Хто перекинув склянку?

Усі мовчали. У класі було тихо, як у могилі.

— Матильдо! — загорлала вона. — Це ти! Я знаю, що це ти!

Матильда мовчки сиділа в другому ряду. Її оповило дивне відчуття спокою та впевненості. Несподівано дівчинка усвідомила, що не боїться нікого в світі. Силою одного свого погляду вона примусила склянку з водою перекинутися й вилитися на жахливу директорку, а той, хто здатний на таке, здатний на що завгодно.

— Говори, бридка чирячко! — гриміла Транчбул. — Зізнайся, що це ти зробила!

Матильда подивилася просто в грізні очі розлюченої велетки й сказала з незворушним спокоєм:

— Пані Транчбул, від початку уроку я не сходила з місця. Більше мені нічого казати.

Зненацька її підтримав увесь клас.

— Вона й не ворухнулася! — кричали учні. — Матильда сиділа на місці! Ніхто не ворушився! Ви, мабуть, самі перекинули склянку!

— Ніколи в житті я б її сама не перекинула! — гарчала пані Транчбул. — Та як ви смієте таке навіть думати! Ану, кажіть, міс Гані! Ви ж усе бачили! Хто перекинув мою склянку?

— Ніхто з дітей не перекидав, пані Транчбул, — відповіла міс Гані. — Я головою ручаюся, що ніхто не відходив від своєї парти, окрім Найджела, який увесь час стояв у кутку.

Пані Транчбул люто вирячилася на міс Гані. Міс Гані навіть не зморгнула.

— Я кажу правду, пані директорко, — повторила вона. — Мабуть, ви самі перекинули й не помітили, як. Таке часто буває.

— Я вже по горло сита вашою зграєю нікчемних карликів! — заревіла пані Транчбул. — Я не бажаю гаяти тут свій дорогоцінний час!

І з цими словами вона вилетіла з класу, грюкнувши за собою дверима.