Andriy - Unknown

Запала приголомшлива тиша, а міс Гані вийшла наперед і зупинилася біля свого стола.

— Ху! — зітхнула вона. — Думаю, на сьогодні нам уроків вистачить. Усі вільні. Можете йти на шкільний майданчик і чекати, коли по вас прийдуть батьки.

Матильда не кинулася бігти разом з однокласниками. Коли всі діти зникли за дверима, вона й далі сиділа за партою, тихенька й замислена. Знала, що мусить розповісти комусь про те, що сталося зі склянкою. Вона просто не могла тримати в собі таку неймовірну таємницю. Їй була потрібна одна-однісінька людина, доросла, мудра й співчутлива, яка допомогла б їй усе збагнути.

Батько й мати тут не допоможуть ніяк. Навіть якби вони й повірили, а це було сумнівно, вони однак не збагнули б, яка неймовірна подія сталася сьогодні в класі. Майже не роздумуючи, Матильда вирішила, що довіритися може тільки міс Гані.

У класі не було нікого, крім Матильди та міс Гані. Міс Гані сиділа за столом, гортаючи папери. Вона підняла голову й запитала:

— Матильдо, а ти не йдеш надвір з усіма? Матильда відповіла:

— Можна з вами поговорити?

— Звичайно, можна. Тебе щось непокоїть?

— Міс Гані, зі мною сталося таке дивне…

Міс Гані відразу насторожилася. Після двох жахливих розмов, які стосувалися Матильди — спочатку з директоркою, а потім з нестерпним подружжям Вормвудів, — міс Гані багато думала, як би цій дитині допомогти. А тут Матильда сидить у класі з дивним схвильованим лицем і сама просить дозволу порозмовляти віч-на-віч. Міс Гані ще ніколи не бачила її з такими широко розплющеними очима.

— Добре, Матильдо, — сказала вона. — Розказуй, що з тобою сталося такого незвичного.

— А пані Транчбул не вижене мене зі школи? — запитала Матильда. — Бо це не я поклала ту тваринку в глечик з водою. Клянуся, що не я.

— Я знаю, що не ти, — підтримала її міс Гані.

— То мене виженуть?

— Не думаю, — відповіла міс Гані. — Пані директорка просто трохи рознервувалася, от і все.

— Добре, — зраділа Матильда. — Але я хотіла б з вами поговорити не про це.

— А про що, Матильдо?

— Хотіла б поговорити про склянку з водою, в якій була тваринка, — сказала Матильда. — Ви бачили, як вона вилилася просто на пані Транчбул?

— Добре бачила.

— Так от, міс Гані, я її не торкалася. Навіть не підходила до неї.

— Я знаю, що не підходила, — сказала міс Гані. — Ти ж чула, як я казала пані директорці, що ти не могла такого зробити.

— Але це зробила саме я , міс Гані, — зізналася Матильда. — Власне, про це я й хотіла з вами поговорити.

Міс Гані витримала паузу й пильно подивилася на дівчинку.

— Я не зовсім тебе розумію, — нарешті сказала вона.

— Я так розсердилась, коли мене звинуватили в тому, чого я не чинила, що взяла й зробила це.

— Що зробила, Матильдо?

— Примусила склянку перекинутись.

— Я все одно не зовсім розумію, про що ти, — лагідно сказала міс Гані.

— Я зробила це очима, — пояснила Матильда. — Я дивилася на склянку, бажаючи, щоб вона вилилася, а тоді мої очі стали гарячі й дивні, з них шугонула якась енергія, а склянка взяла й перекинулася.

Міс Гані й далі пильно дивилася на Матильду крізь окуляри з металевою оправою, а Матильда з не меншою пильністю дивилася на неї.

— Я й далі не зовсім тебе розумію, — завагалася міс Гані. — Ти хочеш сказати, що силою волі примусила склянку перекинутися?

— Так, — підтвердила Матильда. — За допомогою очей.

Міс Гані якусь мить мовчала. Вона не припускала, що Матильда хоче її обдурити. Скоріше за все, просто розігралася її буйна фантазія.

— Тобто ти сиділа там, де й зараз, а тоді наказала склянці перекинутись — і вона тобі скорилася?

— Якось так, міс Гані.

— Якщо ти це зробила, то це, мабуть, найбільше чудо, на яке спромоглася людина з часів Ісуса Христа.

— Але я це зробила, міс Гані.

«Просто неймовірно, — подумала міс Гані, — як часто малим дітям уявляються такі ось фантазії». Вона вирішила якомога лагідніше покласти цьому край.

— Чи не могла б ти зробити так іще раз? — м’яко запитала вона.

— Не знаю, — відповіла Матильда, — хоч мені здається, що могла б.

Міс Гані пересунула порожню склянку на середину столу.

— Налити води? — запитала, легенько всміхнувшись.

— Це не має значення, — сказала Матильда.