His Holiness the Dalai Lama - Книга радості. Звернення

Ми – очевидці невпинного руйнування земної екосистеми й катастрофічного зменшення біологічного розмаїття, адже кожні двадцять хвилин зникає новий вид рослин чи тварин. Ми мовчазні свідки вирубки амазонських лісів – цих останніх великих легень планети – як і закислення наших океанів, знебарвлення Великого Бар’єрного рифу й танення льодовиків Арктики й Антарктики. На «Третьому полюсі», у Тибеті, зникнення 46 000 гімалайських льодовиків загрожує пересиханням найбільших річок Азії, які забезпечують водою півтора мільярда людей. Ви теж усе це добре знаєте. Ви народились і зростаєте в цьому світі зі знанням про глобальні масштаби руйнування внаслідок війн, тероризму й винищення природних ресурсів.

Остерігайтеся «синдрому злого світу» 2 2 Теорія професора Джорджа Ґербнера (1919—2005) про те, що насильство на екрані викликає зростання насильства, тривоги й невпевненості в реальному світі. . Якщо ви йому піддастеся, ризикуєте впасти у відчай і не помітити, що у світі завдяки поширенню знань про демократію й людські права зростає прагнення миру. Ніколи не забувайте, що справжнє примирення можливе. Згадайте Німеччину й Францію. З XVI століття не менше двадцяти разів їх розривали воєнні конфлікти, варварство яких сягнуло свого апогею у двох світових війнах минулого століття. У 1914 й 1939 роках із Парижа й Берліна молодих солдатів спрямовували на фронт. Вони були вашого віку й навіть не уявляли, які звірства чекатимуть їх на полі бою, у багні окопів, у жахіттях таборів смерті. Знищені покоління молодих людей, згорьовані сім’ї, мільйони сиріт, зруйновані країни, поставлена на коліна цивілізація.

Але саме в цих колишніх войовничих країнах прагнення миру стало сильніше за агресивний патріотизм. Далекоглядні лідери Конрад Аденауер і Роберт Шуман, спираючись на свою глибоку віру в братерство й солідарність, заклали підвалини Європейського Союзу. Інші політичні лідери продовжили їхню роботу, керуючись принципами консенсусу, намагаючись загоїти рани багатьох людей, які опинилися під перехресним вогнем конфліктів у всьому світі.

Справжню надію на ваше покоління дає мені європейська модель. Її поступ до миру втілює нову реальність, у яку рухається це століття, і навіть зростання націоналізму в деяких країнах спільноти не може зупинити цього руху. Як ви знаєте, у різних частинах світу існує чимало організацій, заснованих за принципами Європейського Союзу 3 3 Наприклад, Африканський Союз, АСЕАН (Азія), НАФТА, Меркосур, АЕА, Карибська співдружність тощо. . Ви теж можете допомогти в посиленні інтеграції для запобігання конфліктам. Можете сприяти поширенню демократичних цінностей і основних свобод у світі, підтримуючи зусилля різних країн у недемократичних регіонах на всіх континентах. Я прошу вас подумати, як саме ви можете долучитися до процесу поширення цього «духу єдності» у світі.

Молоді африканці, ви можете допомогти зміцненню Африканського Союзу, що об’єднує всі країни вашого величезного континенту. Молоді американці й канадці, ви можете збудувати Північноамериканський Союз, молодь Латинської Америки – Латиноамериканський Союз, молодь Азії – Азійський Союз. На міжнародному рівні це дасть ООН значно більше шансів на реалізацію прекрасного гасла, яким починається преамбула до її Статуту: «Ми, народи об’єднаних націй…»

Дозвольте мені поділитися з вами незабутнім спогадом майже тридцятирічної давності – з листопада 1989 року. Ви можете не пам’ятати, що в ті часи Німеччина була розділена на дві ворожі держави, фізично розмежовані 100-кілометровим бетонним муром заввишки три метри. Уздовж нього стояли вартові вишки, а називали його Стіною ганьби. Ця Стіна розділяла окремі сім’ї, розділяла країну.

Мені випало бути в Берліні саме тоді, коли десятки тисяч молодих натхненних демонстрантів абсолютно мирно голими руками знімали вартові вишки й розбирали стіну. Увесь світ затамував подих. Молодь змінювала історію. Юне покоління Східної і Західної Німеччини відкинуло ідеологічні суперечності й підтвердило прагнення об’єднання нації, що стало можливим завдяки політиці прозорості, розпочатій 1986 року моїм другом Михайлом Горбачовим, тодішнім очільником Радянського Союзу. Він відмовився віддавати наказ стріляти по демонстрантах, а пізніше визнав, що падіння Берлінської стіни запобігло Третій світовій війні.