Василь Рубан - Бережа

в нього постiйний шлях вiд мети до мети,

цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих,

тих, хто за всiм свiтом спостерiгають.

Розсотуючи нитку Мороку, ти їдеш на буланих,

прибираючи темну одежу ночi,

променi Сонця лякають Морок,

наче шкiряна одежа iз Землi падає у воду.

Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний,

як ти пливеш у просторi? За яким законом?

Хто бачив той стовп, що Диво пiдпирає?

Таємниця закону залишається незбагненною.

Тар'я!

Ось променi везуть Бога,

щоб усi iстоти побачили Сонце,

Зiрки зникають вiд його свiтла, –

далеко променi сягнули.

Розтинаючи простiр на свiтле i темне,

всiма видимий свiтло творить,

дарує нам свiтовiдчуття,

в кожного вiд того душа трiпоче.

Боже! Обернений до родiв Божих,

обернений до людей,

ти сходиш ласкавий до всiх,

ти – око Дива.

Це Ярило дивиться на тих, хто працює,

вiн переходить Диво – широкий темний простiр,

мiряючи днi i ночi невпинно,

дивиться на поколiння людей.

Сiм рудих кобил його везуть

полум'яноволосого на колiсницi,

о Свiт-Бог, тебе здалеку видко:

запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю.

Радо вони везуть його,

аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче,

на Сур-Ра, Бога серед Богiв,

ми пiзнали вишнє свiтло.

Тар'я!

Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе,

тiльки той, хто вiдданий Бережi, отримає верх,

тiльки той, хто душею вiдчуває Бога, переможе

найсильнiшого,

тiльки той, хто шанує Ягну, подiлить майно безвiрника.

Принось пожертви Ягнi, герой, прийми її Божисту суть в серце,

налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв,

здiйснюй жертовне узливання для щастя,

ми вибираємо собi для пiдтримки Бережу.

Тiльки той, хто зi своїм народом, плем'ям, сiм'єю,

з синами, мужами приносить здобич i багатство,

хто довiряє Божистiй Ягнi,

тiльки той переможе i перемагатиме.

Тiльки той буде врятований вiд завуження,

той розшириться до панування над переможеним,

хто попереду має Ягну-матiр,

хто весь час намагається перемогти!

Тар'я!

Я заспiваю близнятам високу Славу,

дивнi-бо обоє, їхня мати Ам'ягна,

вони скарб продовження Роду вiднайшли,

двоє Богiв, якi кохання плекають.

пхнi бики мчаться галопом по хвилях,

їхня колiсниця як птах лине,

завдяки збудженим ними любовним водам,

перевiзник перевозить Дитя.

Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження,

коли проломлює батько Родинi ворота,

чар-трунок п'янить нас, шанобливих,

Ягна-бо переправляє близнят через Морок.

Дайте нам вашу живлющу силу,

припливiть на лодiї наших прагнень,

щоб перепливти на той берег,

запрягають Ладо i Лада колiсницю.

Весло, щоб Родовi води гребти широке,

хвилi любовнi гойдають плавцiв,

сiк божистий живий тане,

наче Диво в краплi чар-трунку.

Ось та закономiрнiсть сонячна,

що з того на цей берег перевозить,

ось та веселка щасливої хiтi,

котра є шляхом на небо.

За допомогу i сприяння в коханнi

залюблений спiвець славить близнят,

сп'янiлий вiд кохання напою,

Лада i Ладу славить – перших коханцiв.

Тар'я!

Ось вам найсмачнiший чар-трунок,

о ви двоє – примножувачi закону,

пийте його, смакуючи,

дайте скарби насолоди тим, хто вас шанує.

На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi

в'їжджайте до нас, Лада i Ладо,

волхви творять вам требу на цьому святi,

послухайте уважно їхнiй клич.

О близнята, найсолодше ваше вино,

бо ви благоволите розмноженню людей,

везучи Дитя на колiсницi,

подаруйте його тому, хто вас шанує.

О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку,

на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях,

медом оросiть пiдношення,

словом утiште Богiв.

Тi, хто чар-трунок кохання приготував,

кличуть вас, Лада i Ладо,

те благословення, яке батьки дарували,

хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими.

Ви володарi краси i жаги невiдпорної,

тут, зараз допоможiть нам мати дитину,

пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд,

привезiть Дитину з любоовi i Дива.

Силу дайте їй i живучiсть,

сутнiсть Моря, Дива i Землi,

дайте пораювати на цьому свiтi,

приїздiть звiдтам на швидкому повозi.

Сiдайте на священну солому двоє батькiв-арiйцiв,

а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу,

на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом,

у якiй Боги Дитя возять.

Пиймо солодкий чар-трунок кохання,