Василь Рубан - Бережа

Ти, Ягно, влучаєш куди схочеш,

володiєш тайною множення товару,

коли ти розгоряєшся в образi Ватри,

серце до тебе лине, як метелик до свiчки.

Ти Божиня над усiма Богами,

тебе Перун принiс – священне свiтло,

ти Хмiль – вогонь iз п'яного напою,

господарка всiх свят – Данапраягна.

Шляхетна Ягна – це вища сила,

язики твого полум'я – краса незбагненна,

ти є високою нагородою для праведникiв,

широка i глибока суть твоя i єство.

Тебе, Ягно, Боги зробили своїми вустами,

чистi лизнi полум'я, наче перша любов,

ти нашi дари супроводжуєш i приймаєш,

в тобi, Ягно, безсмертя, як єство правди.

Боги твоїми вустами п'ють меди,

з твоєю помiччю люди роблять чар-трунок,

радiють водi, житу i життю,

ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони єдинi.

Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях,

сила твоя постає у всiй величi,

через Диво i Землю – обидва свiти

ти проникаєш наче сiк живого.

Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв,

коней i всякої птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував,

дякуємо господарям i Богинi Ягнi.

Тар'я!

Всюдисуща сутнiсть Вогню,

якими словами визначити твоє єство?

Бо ж Ягна безсмертна Божиня,

народжена давно, прославляється як закон.

Дивна вiсниця помiж двох свiтiв

в образi Вогню земного перед очима волхва,

кожен день рубiни Вогню прикрашають житло,

хвалимо за це Бога i словами i думками.

Прапор пожертв i їхнiй вiзничий

Вогонь наснажує Божистi думки,

на ньому зосереджена наша праця i здобутки,

у нього ми дивимось i бачимо Ягну.

Батько пожертв, Бог вiщунiв,

Вогонь – мiра i межа для волхва,

вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти,

гарячим Вогнем ми послуговуємось.

Яскрава Ватра на колiсницi золотiй,

всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах,

захована i вiдкрита, оточує нас звiдусiль,

несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв.

Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють,

для зiгрiвання житла, славимо в пiснi,

вiн зiгрiває нас помiж двох свiтiв,

вiдганяє злого звiра, злого духа i злi наговори.

О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм,

наберися сили, прийми пожертву,

вiдживи нашi зв'язки з вищими силами,

ти своя серед Богiв, вони тебе слухають.

Батька Роду, юного гостя, володаря слова,

головного серед волхвiв, ознаку звичаїв,

шануємо Вогонь, який всi пiснi нашi знає,

пiдкинемо дров, щоб полум'я палало.

Бог, який сяє вдаль, дає сили в бою,

ти, Тар'ягн, який їде до людей колiсницею,

заповiтами великої Ягни користуємось ми,

служимо йому мелодiйними пiснями.

О всезнаючий, милий i добрий,

з твоєю помiччю дiждемо сходу Дарбога,

коли ти спалахуєш, втiкає темiнь,

о Боже, Вогонь пронизує всi свiти.

Iз дивних сил всепроникного розуму

випущено текти високе полум'я,

пошановуючи обох батькiв – Диво i Землю,

переповнений зародками, народився Вогонь!

Тар'я!

к материнська основа, щоб терти,

є чоловiчий живець, щоб втирать,

приведiть жiнку – главу Роду,

ми будемо терти, щоб здобути Вогонь.

Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева,

суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто кохається,

кожен день ми перебуваємо коло Вогню,

рано встаєм, Зорю зустрiчаючи.

Засiй лоно закоханої жiнки,

покрита тобою народить бика,

з червоною макiвкою свiтле його лице,

народжується син Дарбога в урочий час.

О всесутнiй, тебе ми запалюємо

на пупi Землi, на священному точку,

тут вiдчувається присутнiсть чарiв,

щоб Богам коло нас приємно було.

О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям,

цього вiщуна прекрасного i безсмертного,

робота ця почесна i приємна,

до неї у бугая завжди охота є.

Якщо потерти добре, то вiн запалає,

наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою,

жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни,

нещадимий до дерева, трави i тоуку.

Лише народившись, сяє i взори притягує,

шанований пiснями i танцями,

його Боги поставили до обряду, як всезнаючого,

того, хто жертву їм пiдносить запашну.

Сядь, святий чоловiче, на своє мiсце,

поклади пожертву на лоно точка,

приклич Бога, здiйснивши узливання,

о Ватро, додай нам життєвих сил.

Запахущий дим пiднiмається в Диво,

вдатний Богам, як пошанування шануючих,

ось Вогонь – переможець пiтьми i холоду,

з його допомогою i Тар'ягн перемiг.

Ось твоє сьогоднiшнє лоно, Ватра,

звiдки, народившись, ти засяяла,

думаючи про Ягну, сидимо тут,