Василь Рубан - Бережа

хай новi пiснi складає, звичаїв навчає,

о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами.

Ти для нас, Ягно, родюче лоно,

Бог серед Богiв – бездоганна i невсипуща,

стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею,

ти, яка щастя несе, сiючи добро.

Ти Ягно, наша мати-батько,

творець життєвої сили, а ми твої дiти,

твої це багатства – тьма їх тьменна,

доступнi сильному, захиснику обов'язку.

Тебе, Ягно, жива серед живих,

зробила Доля Богом над тар'ягнами,

через натхненну молитву приходиш до нас,

щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися.

Ти, Ягно, зi своїми охоронцями – Перунами

захищай нас вiд напастей,

бо ти – рятiвник нащадкiв, молочна корова,

бережи нас, очей не склеплюючи.

Ти, Ягно, як найближчий заступник

для того, хто немає стрiл у колчанi,

на чотири боки свiту поклони б'єм

тобi, чотириокiй заступницi.

Ти, Ягно, для волхва суть Слави,

даєш багатство людям на землi,

всяк сильний i слабкий тебе славить,

бо перед тобою всi голови хилять.

Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шанує,

охороняєш з чотирьох бокiв, наче щит,

той, хто їсть смачнi страви i має м'яку постiль у власному домi,

жертвує тобi найтучнiше ягня.

Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi,

бо шлях на землi важкий i довгий,

ти мати-батько наш ласкавий заступник,

ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав.

Як у свiтової людини Ягна грiла душу,

так i у земних людей Ягна в грудях теплiє,

чистi помисли для неї, як солома суха золота на сонцi горить,

диму не видко, лише вогонь ясний.

Хай змiцниться наша вiра цею молитвою,

що ми її проспiвали, Богом натхненнi,

Веди нас, Ягно, до кращого буття,

обдаруй багатством щедрим, ми ж твої родичi.

Тар'я!

Золотим волоссям розмаяна в просторi

свiтлопломiнна мати Зорi,

воiстину, твоя суть – це рух,

орли – твої сини, чорнi бики – твої стада.

Ти проходиш усмiхнена блискавками,

жагуча, наче похiтлива жiнка,

рине на землю дощова вода,

хмари гримлять!

Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами

народжує живнiсть, сповнюючи свiтовi закони,

весiльна сваха для батька-матерi

панує всюди, зволожуючи життєйдане лоно.

О Ягно, ти нагороджуєш всiм:

коровами, кiньми, вiвцями, козами,

надiли нас, о всесутня i всепроникна,

славою своєю, яка в доблестi сяє!

Це Ягна палає в словах кобзаря,

яку вiн закликає пiснею славослiв'я,

хай дасть нам достаток, багатолика!

Та, хто нiч розсiює,

Зорю вечiрню i ранкову засвiчує,

Ягно, гострими язиками полум'я – спали Чортiв.

Допоможи нам, Ягно, пiдтримай,

тобi ми славу спiваємо,

про тебе у молитвах згадуєм.

Тим, хто нам загрожує, Ягно,

близьким i далеким ворогам – погибель пошли,

зроби так, щоб лише арiйцi множились.

Тисячоока,

бризкаюча у всi боки iскрами,

Ягно, вiдлякуй Чортiв!

Бо волхв праведний пiснi спiває,

тебе закликаючи,

криж-знамення на груди накладає.

На всi боки покладає,

на низ i вгору покладає,

так, як променi вiд Зiрки на всi боки посилає.

Тар'я!

Ти, Ягно, народжуєшся разом з днем,

палаєш червоним обрiєм нам назустрiч,

ти у водi, в каменi, в деревi, в травi:

панна для людей – народжуєшся чистою.

У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби,

очищення, повчання, узливання,

у тебе знання звичаю i казань,

ти Арпослав – господар печi i вогню в домi князя.

Ти, Ягно, – Тар'ягн, бик сутностi,

ти високо в Дивi i скрiзь на Землi,

ти волхв – розпорядник скарбiв духовних,

знавець приказувань i щирих дарiв.

Ти, Ягно, – князь Перун, сторож обiтниць,

ти корона свiтла i чудодiйна,

побратим для побратимiв, господар iстот,

даруєш Долю як єдиний шлях.

Ти Папа – майстер на всi руки,

але i володарка Божистих мужiв – величне свiтло,

поганяючи коней, якi мчать навипередки,

переможцям дари пiдносиш.

Ти, Ягно, – Рода, живильна сила великого Дива,

наче натовп Перунiв, могутня,

линеш багряними вiтрами,

домашнє вогнище благословляєш.

Ти, Ягно, даруєш тому, хто служить тобi,

ти свiтло, що скарби блискучi сипле,

ти Бож – господар усього живого,

бо ти той вогонь, що усюди й в усьому.

Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду,

як можновладця – хоча ти всiм доступна,

ти прекраснолика володарка володарiв,

яких сотнi й тисячi, а ти єдина.

До тебе, Ягно, як до матерi-батька,

люди приходять i бажання сповiдають,

ти стаєш дитиною тому, хто тебе шанує,

ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою.