Василь Рубан - Бережа

Свiтовид:

– Важкi закони оголосив ти, Боже.

Голос:

– Всi цi закони я вже не раз передавав на Землю i не раз карав усю люднiсть за їх порушення. Пiсля спалення, наступнi поколiння народжуються досконалiшими.

Свiтовид:

– Але ж i Чорт спокушає.

Голос:

– Борiться iз спокусами, на те я вам дав силу волi, почуття правди i совiстi. Цi закони важкi, але разом з тим i легкi. Кожна людина середнiх здiбностей може їх виконувати, щоб бути щасливою. Тiльки послiдовно дотримуючись законiв Бога i дослухаючись до голосу Совiстi, можна побудувати Рай на землi. Адже Рай i Пекло можна збудувати на землi.

Нарештi ще раз блиснула блискавка, загримiло, троє волхвiв – Авх, Бож i Рус – попадали ниць, i з того часу ця поза стала позою найбiльшої покори Боговi, позою притлумлення людської гординi перед гнiвом Божим, а перед Рiздвом люди, сходячись на радiння, спалюють опудало людини, щоб разом з ним спалити свої грiхи.

Коли волхви пiдвели голови, пiд дубом стояв Свiтовид. Вiн сказав:

– Ставаймо спина до спини на чотири сторони свiту i будемо ректи тарiйцям, будемо говорити чотирма вустами волю Божу, новий закон українському народовi.

Хто прагне наблизитись до Ягни, до того сама Божиня наблизиться, чи та людина буде на горi, а чи сидiтиме в глибокому порубi. У людини є душа, яка є часткою Божого духу, у людини є кров, яка є часткою вогню животворного. Ягна сьогоднi дає людинi ще i совiсть, яка є часткою всесвiтнього сумлiння.

Волхви говорили i говорили, а люди приходили, вислуховували i вiрили, запам'ятовували i жили. В нiч перед Рiздвом вдарив грiм i спалив гурт волхва кнорея.

Ягна сповiстила українцiв, що князя Коло вона забрала з володiнь Морани i прилучила до лику Дар-Бога-Сонця. Вiднинi день почне бiльшати, аж поки не стане таким, як був, а тодi знову стане меншати, а коли ставатиме найменшим, буде час панування Дудя.

Разом iз совiстю Ягна послала людям страх перед будь-яким убивством i любов до ближнього. Вiднинi, навiть рiжучи скотину, люди просять дозволу i мужностi в Бога.

Найбiльший грiх – це вiдмова вiд вiрувань предкiв.

Казання-речення рiдною мовою – це єдина дорога до спiлкування з Богом. Вiдмова вiд рiдної мови – це вiдмова вiд цiєї дороги, вiд цiєї опори.

Грiх тим батькам, якi не навчають своїх дiтей мови предкiв, адже дитина не може вибирати, i не давати їй можливостi знати рiдну мову – це насильство над невинною душею.

Грiх убивати свого одновiрця, це – справа державного закону.

Грiх не поважати своїх батькiв.

Грiх красти.

Грiх не вiддавати позички зумисне i не виконувати скрiпленого вiйськовим а чи торговельним договором обов'язку. Торгiвля – це головний закон людського спiвiснування.

Грiх пропивати статки своїх дiтей. Не дбати про сiм'ю.

Грiх зневажати чоловiковi жiнку, з якою вiн має дiтей, чи жiнцi чоловiка, з яким вона має дiтей.

Грiх мати сестрi брата чи братовi сестру до четвертого колiна як жiнку. Грiх матерi мати сина як чоловiка, а батьковi дочку як жiнку.

Треба виховувати у собi i в людях почуття честi. Дотримуватись Божих заборон у поведiнцi i стосунках з одноплемiнниками, бути мужнiми i самовiдданими у боротьбi проти ворогiв українського народу, дотримуватися князiвських законiв доблестi, керуватись голосом власної совiстi, прагнути до правдивого життя.

Умерти у боротьбi за благо рiдного народу – то є найпрекраснiша смерть.

Багато чого не можна людинi робити, щоб вижити на землi. Розум людини безмежний i не знає перепон, лише Божi закони iснують для того, щоб людина не стала Нечистою силою.

Але ще бiльше можна людинi на землi робити справ з Божого благословення. Все своє життя люди видумують закони, пiзнаючи розумом, душею i совiстю волю Божу.

Совiсть – рiдна сестра правди. Голос совiстi – це голос Бога. Коли людина втрачає совiсть, нею заволодiває Чорт. Людина без совiстi – це божевiльна людина, вiльна вiд Бога: вона не має спiвчуття, жалощiв, вiдчуття правди. Тому, крiм того, що вiдчуття правдивостi виховується звичаями прабатькiв, почуття совiстi Ягна дає тарiйцям разом з душею при народженнi.

Не зразу людина втрачає вiдчуття совiстi, сотнi разiв Бог попереджає людину схаменутись, стати на шлях iстини, i це є завжди вибiр.

Золотi речi: плуг з ярмом, пояс iз чашею i сокира-бартка – пiсланi вам, українцi, для того, щоб ви знали, що наше суспiльство завжди повинно дiлитися на три стани: I

– землеробiв-робiтникiв i над ними старiйшина;

– волхвiв, якi навчають народ Божих законiв, i над ними колегiя волхвiв iз дев'яти осiб (жiнок i чоловiкiв у довiльнiй кiлькостi). По черзi кожен рiк один з волхвiв – найстарший;