Василь Рубан - Бережа

Вiн пiдiйшов до князя Колослава i побачив, що стрiла увiйшла пiд лiвий сосок, але, мабуть, не зачепила серце, бо князь ще живий. Проте витягнути стрiлу не було нiякої можливостi. В цей час люди, що пiсля першого зацiпенiння роззирнулись довкола, побачили внизу пiд обривою двох братiв, нанизаних на один спис, i все зрозумiли, бо Лiпослав був iз затиснутим у руцi луком, а Арпослав з порожнiми пiхвами, меч його стримiв iз неглибокої води. В момент, як Колослав кидав братiв у рiку, повний блiдий мiсяць ще був на небi, бо сонце ще не зiйшло, i на його поблiдлому з жаху диску вiдбилася тiнь Колослава, який пiдняв на спис двох братiв.

Волхви взяли князя Коло на ношi i понесли в Київ. Ще три мiсяцi повiльно умирав князь Колослав, i в цей час на українськiй землi ставало все холоднiше й холоднiше, день меншав i меншав, смуток, горе i печаль розлилися українською землею. Золотий плуг з ярмом i пояс iз рогом стали залiзними, лише сокира-бартка лишилася золотою.

Отже, влада князя Коло i його княжих нащадкiв стала переважати владу старiйшини-землероба i волхва. Князь Коло, доки жив, звелiв роздiлити всю українську землю помiж своїми трьома синами Вартанiєю, куди увiйшли роксолани i сармати, став правити Гелослав; Куявiєю, куди увiйшли Слов'янська i Волинська землi, – Сокiлслав; Славiєю, куди увiйшли Кiмарiйська i Країнська землi, – Святослав.

Тим часом день все коротшав i люди боялися: Дарбог зовсiм перестане зiгрiвати Землю. Отже, волхв iз роду Арпослава Свiтовид, праведний серед праведних i найдоброчеснiший серед доброчесних, помолившись Ягнi i принiсши в жертву їй ягня, в присутностi людей, якi покинули всяке дiло i тужили за Колославом, котрий помер у перших числах грудня пiшов до священного дуба. Хоча душа Колослава ще не покинула Землю, але зразу наступила холодна зима. Полiз Свiтовид 19 грудня на височенного дуба-нелиня, щоб запитати волю Божу i передати благання вiд усього арiйського народу, щоб Ягна забрала Колослава iз володiнь Морани. Три днi не злазив Свiтовид з дуба, лише одразу, як вiн долiз до вершини, вдарив страшної сили грiм i небом жахкали Божi Перуни. Люди, якi чекали на Свiтовида, помалу розiйшлися, лише троє волхвiв – Авх, Бож i Рус – чекали.

Як вилiз Свiтовид на самий вершечок дуба, ударив страшної сили Перун, спалив верхiвку дуба i розколов її. Тiло Свiтовида згорiло, душа полинула на третє Диво, а попiл засяяв навколо дуба срiбним серпанком.

В цей час Свiтовид подумки повторював слово «Ягна», подумки покладаючи на груди Криж. Стала перед його духовним зором блакитна рiвнина, а посеред тої рiвнини яскрiла бiлим вогнем величезна куля. Пiдiйшов вiн до неї так, що ледве мiг дивитися на її яснiсть i побачив, що це сидить на гнiздi iз закрученого Свiтового Звия Бiла Лебiдка. Сказав Свiтовид:

Бережо-Ягно-Дивна-Жива, послали мене люди дiзнатися, чи буде зiгрiвати Землю Дарбог?

Почув вiн голос:

– Аби дiждатися людям Дар-Бога-Коло, треба щоб вони виконували закони. Перший закон життя – це Любов. Як знаєш ти, Свiтовиде, любов зароджується в серцi юнака а чи юнки неусвiдомлено, як Божисте палання душi, коли вони нiби i не думають про злягання, а лише прагнуть бути разом, щоб насолоджуватись об'єднанням палаючих любов'ю душ.

Свiтовид:

– Але про це знають i говорять нашi волхви.

– Вiрно, поокремо люди знають майже про все, але всього в цiлому не знає нiхто. Не всi люди виконують тi закони, про якi вони знають, i не всi люди хочуть виконувати те, про що вчать волхви. Навiть не всi волхви правильно тлумачать закони. От на землi, крiм свiтлих волхвiв, є ще гурт вiдунiв-єнореїв, котрi хочуть знати i те, про що можна дiзнатися, порушуючи закон. Хоча й народилися чоловiками, а личину носять таку, як у жiнки: голять геть чисто лиця, винайшли спецiальну масть i мажуть нею груди, внаслiдок чого в них вiдростають жiночi груди, беруть у постiль мужчину i пiдставляють йому свiй зад, хоча у них немає жiночого лона i вони не можуть народжувати дiтей. Вiд того тiло страждає i швидко згорає, бо змикається позитивна i негативна енергiя. Смердить сiркою. Проте найбiльше страждають тi чоловiки, якi задовольняють чортовi пристрастi єнореїв, бо внаслiдок того, що вони сунуть свiй живець в зону смертi, в них розладнується нижня петля прив'язаностi до Дерева життя. Це навiть призводить до заразної хвороби, яка псує кров i передається дiтям, яких цi чоловiки встигають завести iз жiнками, бо для них немає нiякого розбору в способi задоволення своєї хiтi. Активнi збоченцi живуть утричi разiв менше, нiж люди, якi ведуть правильне любовне життя.