Василь Рубан - Бережа

Морано, не приходь до нас зарано, прости нам нашi грiхи, не насилай на нас шалене воїнство iз хвороб, недугiв i болiв. Посилай нам Смерть у пору старостi i без мук!

Ми грiшнi i слабкi перед спокусами, прости нас i помилуй!

Слава тобi, Морано, ти – Жалоба i Сум.

Сiсти, згорнувши ногу на ногу i руки на грудях, випрямити хребет i шию, приплющити очi. Пiд час казання зосередити зусилля, яксильнiше випнувши вперед сонячне сплетiння, намагаючись з'єднати лiктi за спиною, а долонi притуливши до соскiв грудей.

Папо, ти – i зоряне небо, ти i денне сонячне небо. Ти – батько, ти – батько всiх батькiв, ти – Тар'ягн.

Папо, ти охоронець всiх угiдь, всiх земель, всiх землеробiв. Будь ласкавим до мене. Ти – кошара для хмар, ти – сагайдак для блискавок i роздолля для грому.

Ти – наш хлiб на столi, i нашi дiти кажуть на тебе – Папа.

Оберiгай нашi ниви, сади i луки. Оплодотвори наше жито, пшеницю, i ячмiнь, i овес, i просо, i картоплю, i яблунi, i грушi, i вишнi, i кожне дерево, i кожну билину. Дай батькам мого народу i менi мiцну чоловiчу наснагу i хiть до жiнок. Щоб наше плем'я, наш рiд, наш народ був численним, дужим i мужнiм.

Слава тобi, Папо, ти – Тар'ягн, ти – Небо!

Папо, ти – майстер ковальства, i гончарства, i всякого ремесла, ти – покровитель робiтникiв. Ти викував меч, i рогач, i коцюбу, i серп, i косу, i спис, i наконеччя для стрiли, i сокиру, i безлiч усяких пристроїв.

Ти викував зброю для Атiла, обручку для шлюбу. Ти допустив мене до таємницi речей, до творчої сутi.

Папо, батьку рiдний, оберiгай мене вiд пiдступiв Чорта, який пiдстерiгає мене на дорозi до потаємного. Обережи мене, нас, народ, людей вiд атомної вiйни, вiд страшних винаходiв, яких людям не можна винаходити, якими не можна керувати i тримати в покорi.

Слава тобi, Папо, Батьку, продовжувач Роду!

Папо, ти – небо над нашими головами, ти – неперевершений митець, майстер художнього виробу, художнього слова i гарної музики. Ти надихаєш нас до творчостi, даєш нам вiдчуття творення, вiдчуття причетностi до Бога-творця.

Ми творимо своїх дiтей i в цей час вiдчуваємо божисте блаженство, ми робимо свiй дiм i хочемо, щоб вiн був гарним, ми вишиваємо рушник i сорочку, малюючи на них радiсть життя i поклонiння Боговi. Ми спiваємо пiснi, посилаючи свою душу до божистої сутi.

Ти, Папо, уклав у нашi душi творчу iскру, iскру Божу, ти дав нам почуття прекрасного.

Слава тобi, Папо, ти – Небо, ти – Творчiсть!

Стати на весь зрiст, п'яти стулити, а носки розвести. Пiдняти обидвi руки вгору в сторони, розчепiривши долонi, лице пiдняти до неба, приплющивши очi. Пiд час казання руки тягнути вгору, долонi розслабити.

Славо, Богине, ти найпрекраснiша серед гарних, Богине Перемоги. Страшне твоє дихання на полi бою. Солодке твоє звучання у душi переможця. Ти надихаєш наших воїнiв на подвиг, надихаєш їхнi серця самовiдданою любов'ю до своєї землi. Через злигоднi, кров, рани i смерть ти ведеш до Перемоги, до торжества сили над супротивною силою ворога. Ти – сама Боротьба.

Випий з нами, Славо, чар-трунку, бо ти завжди попереду тих, хто перемагає. Славо, ти – Боротьба, ти – Перемога, будь з українським народом. Ти – найпрекраснiша серед гарних, ти – гаряча, ти – Торжество!

Славо, ти – ласкава Лада. Ти – нiжнiсть до коханого, яка раптом оселяється в порожньому серцi. Ти – кохання всеперемагаюче, ти – всеперемагаюча любов. Ти – Лада, Богиня Кохання, ти – голос нашої статi, яка прагне любовi. Наверни серце моєї коханої до мене, мов бджiлку до квiтки, мов пташку до гiлки, мов Лада до Лади. Пошли, Славо, менi щасливе кохання, щоб моя Лада була хорошою, доброю, вiрною, ласкавою, люблячою.

Розлий, Славо, на моєму лицi красу свою. Дай менi щасливу нагоду подивитися iз моєю коханою ув одне дзеркало, щоб нашi душi були нерозлучнi, а серця люблячi.

Слава Коханню, Ладу i Ладi!

Славо, ти – Любов, ти – Богиня кохання. Доведи наше весiлля до подружнього ложа. Хай подружня любов, що ти її вселяєш, Славо, в душi молодих, буде для нас провiдною зорею в подружньому життi. Хай наше спiльне лiжко буде оселею жагучого кохання, щоб у наших серцях нiколи не гасла iскра любовi з безсмертного серця Тар'ягна. Дай нам, Ладо, взаємну ласку, розумiння, прагнення одне до одного. Одведи од нас, Любове, потворне, страшне, грiшне i зле.