Василь Рубан - Бережа

Ти – Слава, найпрекраснiша серед прекрасних Богиня Перемоги, ти – ласкава Лада i нiжнiсть коханцiв. Ти – невмируща iскра Тар'ягнового серця – кохання помiж мужчиною i жiнкою.

Але ти i страшна Яма, розверзла паща землi, яка поглинає, щоб народити. Ти – володарка копалень i скарбiв, сховищ для злакiв i лоно для зерна.

Ти – великий пастух чорних i сiрих ворон, ти – очищувач землi.

Але ти i Дарбог-Коло, свiтло наших очей, ти – Перун, який дарує, але який i карає, ти – сторож договорiв i кара для боговiдступникiв. Ти – Сваржич, домашнiй вогонь, який зiгрiває оселю i варить їсти.

Ти – Дана, небеснi води, небеснi потоки i голубе волосся Ягни. Ти – незчисленнi рiки нашої землi, ти – свiчадо наших криниць i озер, оселя для людей, риб i птахiв. Ти – живi води внутрiшньої сутi, з якої народилося все живе.

Ти – теплий вогонь без свiтла, ти – Дудь, ти – Домовик, добрий хатнiй Бог.

Слава тобi, Ягно-Дивна-Жива!

УКРАЇНЦI! Народжуйтесь, живiть i вмирайте за законом Божим пiд цими одкровеннями, шукайте слова для нових одкровень, але одкровень до Ягни i її Перунiв.

Як дитина, зростаючи i мужнiючи, весь час вiдчуває любов до батька-матерi, наче тугу за цiлим, вiд якого вона вiд'єдналася, так душа українця тужить за Ягною, вiд якої вона вiд'єдналася, поселившись у новонародженому тiлi. Туга за Богом – це молитва про помiч, про помилування, про спасiння, це осяяння у прилученнi до божистої сутi через молитву.

Живiть з iменем Бережi в серцi, i буде вам життя утiхою, а смерть – бажаним вiдпочинком.

Молiться на самотi, подумки, пошепки або вголос, молiться спiльно в релiгiйних громадах з надiєю в душi, i ви долучитесь до божистого, до трепетного, до незбагненного нiяким iншим шляхом, як лише через вiрну молитву Боговi. Молiться, коли туга за неосяжним, вiчним, незбагненним, туга за цiлим обгортає. Молiться, коли вам страшно, тоскно, лячно, незатишно, спокусливо.

Починаючи якусь важливу роботу, помолися, ставши лицем до джерела чистого свiтла: сонця, вогню в печi, вiкна, свiчки чи лампи. Коли нема джерела свiтла, його можна уявити. Якщо Вiра твоя буде щира, ти будеш почутий Богом, тобi буде полегшення i благословення у початiй справi.

Всi українцi мають працювати на благо свого народу. Землероби i робiтники – на землi i в рiзних ремеслах; волхви – навчати народ вiри в Бога, казань, обрядiв i вiдправ; князi i воїни – оберiгати народ вiд насильства iнших народiв i пiдтримувати лад у державi.

Держава – це певнiсть для життя кожного члена суспiльства, тому треба весь час дбати про удосконалення держави, весь час прагнучи до справедливостi.

Справедливi договори повиннi об'єднувати i роз'єднувати український народ iз сусiднiми народами.

Кожен фiзично здоровий юнак повинен пройти козачий гарт, служачи у державному вiйську.

Вiра в Ягну i її дев'ять Перунiв – це запорука волi, це сила, перед якою нiякi сили, якi нас хочуть поневолити, не встоять.

Книга «Бережа» повинна лежати в кожнiй українськiй сiм'ї разом з хлiбом на столi, а на покутi – оберiг iз знаком Перуна. За це ми повиннi боротись, i це Божа воля i наша воля. Бо, як казали нашi предки раб i пiсля смертi раб, а вiльний i пiсля смертi вiльний.

Слов'янський князь Артур зiбрав великий похiд на країну Урарту. Країнська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Славомиром, Кiмарiйська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Свiтланом, Волинська земля прислала шiсть тисяч козакiв на чолi з князем Дубовим, земля сар'ягнiв приєдналась до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем Русланом, Роксоланська земля пристала до них з шiстьма тисячами козакiв на чолi з князем Iваном.

На чолi кожної тисячi стояв тисяцький, на чолi кожної сотнi – сотник, на чолi кожного десятка – десятник. Над колоною вiйська майорiли значки десяток, прапорцi сотень, бунчуки полкiв, а попереду, побiля великого князя Артура, пiд охороною його трьохсот найдоблеснiших витязiв, майорiв трикутний золото-блакитний прапор iз зображенням червоного Триглава. З кожним князем землi їхав старiйшина i волхв.

На Малий круг збиралися тисяцькi, якi були старiйшинами, волхви i князi; на Великий круг – усе вiйсько.

Зiбралося все вiйсько побiля города Варта, розташувалося на Великий круг навколо величезної степової могили, вкриваючи її пiднiжжя i схили. На самому верху могили став князь Артур пiд золото-блакитним прапором i з ним князi земель.

Князь Артур скинув соболину шапку i мовив:

– Тар'ягни, сьогоднi ми як один виступаємо у похiд в землю полуденну проти царства Урарту, проти їхнього царя Руса, який минулого лiта полонив жiнок, дiтей, товар i золото братiв наших роксоланiв. Хай не тiшиться цар Рус легкою перемогою, що вiн зненацька пограбував креси Роксоланської землi. Ми покажемо царю Русу i його пiдданим силу наших рук, самовiдданiсть у бою i служiння Богинi Славi!