Василь Рубан - Бережа

Витай, Славо, навколо нашого сiмейного вогню, будь разом з нами, а ми з тобою.

Слава тобi, Любове, ти – Благодать, ти – щасливе Почуття!

Стати на колiна, нагнутись, упершись у долiвку лобом i долонями побiля голови. Намагатись вигнути спину, подаючи корпус назад. Посерединi казання повiльно лягти на живiт, розкинувши руки i ноги в сторони. Пiд час казання викликати в своїй свiдомостi до себе вiдразу, приниження за ницiсть почуттiв.

Ямо, ти – ворота для померлого тiла, ти – страшна i невiдворотна родичка Смертi. Ти – благо для оновлення i очищення землi, але ти страшна. Ти розверзете для поглинання лоно землi. Ти – ворота в потойбiчне, перед яким тремтить наша душа. Але ти i сховок, i надiя, i втеча для зруйнованого хворобами чи старiстю тiла. Душа, яка звикає до тiла, протестує, не хоче вiрити, що ти є. Не приходь передчасно, Ямо, не затьмарюй моєї надiї.

Слава тобi i пошана, i боюсь тебе!

Ямо, ти – володарка печер, шахт i покладiв. Бережеш золото, срiбло, вугiлля, нафту i рiзнi коштовнi каменi. Володарка пiдземель, погребiв i льохiв. Зберiгач зерна, картоплi i капусти, бурякiв i моркви. Ти – дух тунелiв i пiдземних вод. Ти – таємниця землi. Ямо, будь милостивою зi мною, коли я лiзу в шахту, зберiгай мiй харч, коли ховаю його в льох вiд спеки, оберiгай мою воду, коли я копаю криницю.

Слава тобi, Ямо, втаємничена у сховища, пiдземнi скарби, землянi плоди, якi зростають менi на спожиток.

Будь милостивою, Ямо, ти – лоно рiчок, ти – Бережа.

Ямо, ти – великий пастух чорних i сiрих ворон, грифiв i кондорiв. Ти – очищувач землi пiд падла, хвороб i покидькiв. Ти – велика Прибиральниця, родичка Чистоти i Здоров'я. Ти – повелителька червiв i хробакiв. Ти – страшна володарка потворного, жахного, смердючого, яке перетлiває, щоб стати мирною благодатною землею. Ти – родичка Мороку, Морани, невiдомого. Не переступай межi моєї свiдомостi, чистоти мого тiла i духу. Будь собi у своїй темницi, поза моїм зором. Будь моєю опорою i помiчницею. Не май на мене зла, ти – повелителька хвороб i недуг. Прости менi мої грiхи. Тобi наша i Слава, i Боязнь, i Пошана!

Стати на колiна, розвести плечi i взятись руками за п'яти, очi приплющити, лице розслабити, груди мiж двома сосками напружити назустрiч сонцю.

Дар-Боже-Коло, ти – свiтло, ти – свiтло наших очей, свiтло наших хат, свiтло наших iкон. Засвiчую я свiтло у своїй хатi i бачу тебе, виходжу з хати зустрiчати новий день i бачу, як яйце твого золотого лику котиться синiм небом.

Дарбоже, ти – всемогутнє небесне яйце, з тебе вилуплюється бiлий день – небесний Лебiдь, небесний птах, лiсовий звiр i всяка живнiсть. Всяке зело витягується тобою iз землi.

Слава тобi, золота барво наших достигаючих нив, засмаглих плечей, лиць, рук наших. Свiти нам рiвно i вiчно, над нами i в нас. Хай рiвне свiтло твого вогню буде розлито у нашiй кровi i освiтлює нас iзсередини великою любов'ю. Слава тобi, Дарбоже!

Дарбоже, ти – небесний вогонь. Ти – Перун Бога, який дарує, i Бога, який карає. Ти лiтаєш, наче золотий птах помiж чорних хмар, ховаєшся iскрою в каменi, сяєш божистим серпанком навколо тiла святого. Ти – Божистий вогонь дев'яти перевтiлень Ягни: Велеса, Роди, Морани, Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя.

Дарбоже, ти – наша найстрашнiша i найсвященнiша клятва. Ти – караюча вогневиця, вогняна стрiла, вогняна Мара, вогняна Манiя для тих, хто клянеться твоїм iменем, але не дотримує слова.

Ти – сторож наших договорiв i кара для боговiдступникiв. Перуне, стiй на сторожi наших законiв, наших звичаїв, наших обов'язкiв.

Слава тобi, Перуне, покровителю княжого вiйська, батьку звитяжцiв, героїв i мученикiв! Слава!

Дарбоже, Сваржичу, моє домашнє вогнище! Ти зiгрiваєш мою оселю, твої червонi язики лижуть челюстi наших печей, денця наших горщикiв, дякуючи тобi, нашi страви стають смачними. Ти – варене i смажене тепло нашого святкового столу.

Сваржичу, ти – найперший свiдок нашого пошлюблення, нашого весiлля, наших спiльних радощiв i турбот. Сваржичу, ти – наш сiмейний мир, наше добро, тепло наших тiл, якi розкошують у взаємнiй любовi.

Слава тобi, Сваржичу, посланець Даждя, посланець Ягни всевладної i всюдисущої!

Лягти на спину, заплести руки, зчепивши пальцi над головою, голову повернути, намагаючись дивитись на землю. Пiд час казання напружувати лише шию у поворотi голови.