Василь Рубан - Бережа

– Ще ми, браття-побратими, iз себе козацької обiтницi не складали, щоб iз жiнками на печах вiку доживати, ще треба нам, добрим юнакам, чуби пiдголяти, оселедцi козацькi залишати, бороди оратайськi пiдголяти, вуса козацькi довгi запускати, у чистому полi iз сулицею, арканом, булавою погуляти. к у чистому полi єдина стежка, веде вона до мiста Бiла Вежа. Сюдою наш єдиний прабатько Тар'ягн уперше iшов, не пошкодуємо ж i ми кiнських копит i своїх пiдошов.

Князiвна Либiдь дуже журилася тим, що витязi їдуть далi, а вони тим часом сiли у велику лодью, Кий почав кийлювати, а буселяни на весла, коней плавом пустили i попливли на лiвий берег Днiпра. А князiвна Либiдь стояла з дiвчатами на київськiй обривi i махала їм хусткою, бажаючи хуткого повернення. На горах, де стояли шатра Кия, Щека i Хорива, виросло три городи, а для князiвни Либiдь князь Володимир побудував високий терем з вiкнами аж пiд небом. Князiвна Либiдь сидiла бiля вiкна, плакала i вишивала рушник, довгий, як Києва дорога. Вiд слiз Либедi пробився з-пiд гори струмок i побiг по долинi до Днiпра, а в нього потекли iншi струмки, i виникла таким чином рiчка Либiдь. Князь Володимир оголосив через гласних, що хто iз витязiв доскочить на конi до вiкна терема, проти якого сидить князiвна Либiдь, i вона йому подарує перстень, той вiзьме її за жiнку i разом все князiвство на додачу. Назвав народ терем, у якому сидiла князiвна Либiдь, Києвим, бо скiльки не з'їздилося витязiв iз усiєї Тарiйської землi до Києва, нiхто не змiг доскочити князiвни. Тож люди i говорили, що то Київ терем i Київна там сидить.

Тим часом Кий, Щек i Хорив їхали на конях степом, якраз була середина лiта. Коли проїздять байрак, Кий наглянув джерело.

– Отут ми, братове, i коней напоїмо, i самi нап'ємося. Щек його спиняє:

– Пiдожди, хай я до цього джерела придивлюся, – та як ударить по водi мечем, так вода i стала чорною. Тодi вже i Кий iз Хоривом побачили, що навкiл цiєї води не росла трава, у водi не жила нiяка риба-жаба чи павучок-рибачок. А це донька самої Нечистої сили, матерi Змiя Горинича, джерелом стала, щоб потруїти витязiв, якi зганяють з бiлого свiту Змiїну рiдню. Поїхали вони далi, скiльки не пильнують – нiде нiякої дичини нема, зголоднiли i пити похотiли, коли дивляться – у вибалку хатина стоїть. Заходять у хатину, а там на столi усяких наїдкiв i напиткiв, тiльки що господаря в хатi нема. Незручно без господаря за чужий стiл сiдати, от Хорив i каже:

– А погляньте-но, братове, на покуть, на сволоки та на дверi, нiде тут нема нi знаку, нi образу Ягни, – та як ударить мечем навхрест столу: – Ось я цей знак ставлю!

Так стiл i знявся чорним димом, а хатка зникла.

– Не журiться, побратими, вже коли вибалки починаються, то скоро i рiка Дон, а там город Бiла Вежа, там нащадки Тар'ягна живуть.

Аж ось i Дон. Напоїли коней, самi напилися. Тiльки Дон перепливли, за хвости коней узявшись, та одягли свiй бойовий обладунок, як потемнiло крайнебо на заходi. Оглянулись, аж наздоганяє їх сама Нечиста сила. Одна губа у неї аж пiд небесами, а друга понад землею.

Кий говорить до побратимiв:

– Помолимось, товариство, Ягнi та її звитяжному синовi Тар'ягну, може, вони нам допоможуть та пiдкажуть, що дiяти, бо без Божої помочi ми тут нiчого не вдiємо.

Тiльки склали вони втрьох молитву Слави Ягнi, як побачили пiд мiстом Бiла Вежа величезну кузню. Пришпорили коней, постукали у дверi. Ковалi вiдчинили їм 12 залiзних дверей, i вони влетiли в кузню просто на конях, а дверi миттю зачинилися. Стала Нечиста сила вогненним язиком дверi пролизувати. Кий гукає до ковалiв:

– Скорiше робiть залiзне рало, та таке, щоб аж пiд стелю кузнi, i величезнi щипцi!

Почали ковалi швиденько кувати, тiльки що закiнчили, як Нечиста сила вже останнi дверi пролизала i язик до кузнi просунула. Як дихнула вона раз, так усi ковалi зразу i померли. Тут Щек розпеченими щипцями Нечисту силу за язик ухопив i тримає, Кий махнув булавою, розвалив кузню, вибiгли вони з Хоривом надвiр, швидко запрягли Нечисту силу в рало i почали нею орати. У Нечистої сили на шиї дванадцятеро залiзних дверей висить, а Щек її за собою щипцями тягне, Хорив на чепiги налягає i веде таку борозну, що в нiй коня разом з вершником невидно, а Кий булавою Нечисту силу лупить, щоб скорiше тягла. Так вони сiм разiв навкiл города Бiла Вежа оборали. Як тiльки зайшли на восьмий круг, Нечиста сила так розiгрiлася, що парою та димом зiйшла, а рало так i застрягло в землi, що його вже нiхто не мiг витягнути. Голосними криками «слава» вiтали витязiв жителi города Бiла Вежа. Став Кий розпитувати людей про країну амажонок, бо туди заповiдана йому дорога старшим волхвом роду Країна. Люди розказали йому туди дорогу, проте їхати розраювали.