Василь Рубан - Бережа

Лише Тезей не втратив тями вiд цiєї чаруючої вроди, а пiдiйшов до дiвчини i затулив її лице краєм пурпурового плаща. Аргонавти зразу почали рухатись. Вони помолились Зевсу Громовержцю, думаючи, що до їхнiх рук потрапила одна з нереїд, а Геракл розпорядився, щоб їй на носi корабля зробили хатку i щоб Тезей за нею пильнував, бо тiльки його не паралiзувала її зваблива краса. Вiн прислуговував Красулi i говорив з нею, але ближче, нiж на крок, вона його не пiдпускала, бо мала вiдразу до мужчин i разом з тим була такою грацiйною i сильною, що марними були всi його спроби до лагiдностi додати силу, щоб вона йому пiдлягла. Красуля розповiла аргонавтам, що вона амажонка. Тодi Тезей став розпитувати в неї про пояс Тар'ягна, по який їде Геракл з аргонавтами. Амажонка сказала, що лише з її допомогою Геракл зможе взяти пояс, який вона мала скоро одягти. Ще 93 днi плив «Арго» до берегiв країни Артанiї, i за цей час Красуля закохалася в Тезея, бо це був красивий, ставний, славний грецький герой, i їй першiй з-помiж амажонок довелося побути пiд одним дахом так довго iз чоловiком.

Коли «Арго» наблизився до берега, йому назустрiч виплив корабель iз амажонками, i вони повели «Арго» в гавань. У гаванi стояв палац на три поверхи, на кожному поверсi була одна зала i десять кiмнат, де амажонки приймали гостей. Пiсля того, як аможонки дiзналися про мету приїзду аргонавтiв, на Малiй радi вирiшили їх погубити, бо пояс вони вiддати не могли. Домовились, що назавтра Геракл зi своїми супутцями пiде до Священного гаю по пояс, а тим часом уночi засiяли поле зубами непереможного Золотого кабана. Проте вночi Красуля повела Геракла на берег моря, де вiн запалив вогнище i принiс у жертву Ягнi бiлого коня, випив чарiвного трунку, що його приготувала Красуля, i намастив тiло чарiвною маззю, яку йому теж приготувала Красуля, бо вона була також i неперевершеною волхвувальницею.

На другий день уранцi аргонавти вирушили до Священного гаю по пояс. Попереду Геракл iз своєю величезною палицею. Як тiльки Геракл ступив однiєю ногою на Священне поле, встала з чорнозему шеренга величезних закутих у крицю воїнiв. Лише Геракл мiг з ними битися, iншi ж герої зразу вiдступили. Могутнiй Геракл кожним ударом палицi валив на землю одного за одним воїнiв, стршнi ж удари по тiлу Геракла тамувала чарiвна мазь Красулi, i Геракл вiд тих ударiв не вiдчував болю, лише втому. На кожен крок Геракла iз землi вставала залiзна шеренга, так що до вечора Геракл дiйшов лише до середини поля i увечерi, зморений, повернувся на «Арго», щоб назавтра продовжити бiй.

Тим часом наступила нiч, коли Красуля могла безборонно iти у Священний гай, тому нiякi обереги їй не завадили, вона вiльно пройшла в гай, забрала пояс Тар'ягна i втекла до аргонавтiв, якi тiєї ж ночi вiдпливли. Велика печаль, велике горе, велика гризота i велике зло охопило амажонок, коли вони про це дiзнались. Спiшно спорядили кораблi, посадили на них кращих войовниць i на чолi з княгинею Роксоланою погналися за «Арго». В яку землю не припливали амажонки, мiсцевi жителi їм казали, що аргонавти пiвдоби тому як вiдпливли. Тим часом «Арго» заплив до Мiкен, i Геракл вiддав пояс Тар'ягна царевi Мiкен Еврiсфею, якому Геракл змушений був служити. Еврiсфей дав пояс своїй дочцi, але, коли вона його одягла, вiн її так здушив, що лише Красулi дався себе розняти. Еврiсфей перелякався i сказав, щоб пояс залишився у Красулi, а Красулю разом з поясом забрав герой Афiн Тезей, щоб одружитися з нею. Не встигли вони приготуватися до вiнчання, не встиг народ Афiн вiдсвяткувати повернення Тезея, як вiйсько амажонок обложило Афiни i взяло їх штурмом. Афiняни заховалися в Акрополi. На горбi Ареопагу Роксолана поставила свiй княжий намет. Настав день рiшучої битви. На допомогу афiнянам зiйшлися жителi навколишнiх сiл. На чолi афiнського вiйська став Тезей, а поряд з ним у грецькому бойовому обладунку i в закритому шоломi – Красуля. Цiлий день не вщухала битва, i вже перемога хилилася на бiк амажонок. Роксолана метнула списа у Тезея, проте вiн потрапив у шию коня Тезеєвого джури. Роксолана метнула другого списа, i вiн, спрямований рукою Богинi Долi, потрапив джурi в шию, розiрвавши ремiнець, яким крiпився шолом, i сонну артерiю заразом. Впав джура навзнак зi здибленого болем коня, i далеко покотився шолом, випустивши з полону слiпучо-бiле волосся Красулi та її прекрасне обличчя, яке вже пiдсинювала Смерть. Роксолана тим часом зняла з Красулi пояс, а у воїнiв, якi билися довкруж, коли вони побачили лице Красулi, опустились руки iз закривавленими мечами. Бiй поволi вщух. Сторони замирились. Амажонки насипали над своїми полеглими високу могилу i вiдступили на кораблi. Велика гризота напала пiсля цього на Роксолану вiд того, що Красуля загинула вiд її руки.