Вітаутас Петкявічус - Буря в склянці води

— Гуа-гуа! — привіталися вони.

Через деякий час ліс порідів, а тоді й зовсім скінчився. Мандрівники опинилися коло широкого спокійного гирла великої ріки. В бурій воді аж кишіло всякої живності. Здавалося, тільки всунь руку в річку — і зразу ж позбудешся її. Але чоловіки сміливо забрели у воду, знайшли сховані човни, перевезли втікачів на інший бік, а самі повернулися назад.

Гава, спостерігаючи за крокодилами, що пливли за човнами, знову не витримала.

— Як добре, що ця бридота не літає! — каркнула вона, але із-за пазухи Рапаса не квапилась вилазити, бо над головами втікачів пролетіли величезні кондори. — Було б куди краще, щоб і оці живі літаки плавали у воді. — Гава провела хижаків поглядом і знову засунула голову за пазуху.

Посеред великого острова, зарослого густими деревами, світилася простора галявина. В центрі її стояло з п’ятдесят хиж, укритих листям, а посеред галявини — найбільша, вкрита соломою. То була хата вождя, в яку привели гостей і зразу ж пригостили кокосовими горіхами, які витягли з льоху. Чінга Чанга великим ножем управно розрубав горіхи й подав кожному напитися прохолодного напою, що дуже нагадував березовий сік.

— Прошу нічому не дивуватися, — попередив він друзів. — Африка є Африка, а острів Лімпопо — її серце.

Ще не встигли гості відсапатися, як у селі загули тамтами, тобто місцеві барабани і барабанчики.

На майдан першими вибігли воїни. Вони виконали ритуальні танці полювання та війни. їх заступили дівчата. Танцюристки були такі спритні, такі меткі, що обидва брати не витримали й почали тупцяти разом з ними. Така їхня поведінка дуже сподобалася тубільцям.

Потім у окреслене коло вийшли двоє юнаків. Вони довго ходили один перед одним. Супилися, лаяли один одного, і, коли стали злими і похмурими, до них підійшли вичепурені дві дівчини і вручили кожному з них перо пави. І в цю ж мить почався найдивовижніший з усіх будь-де і будь-коли бачених двобоїв. Юнаки лоскотали один одному найчутливіші місця й намагалися не сміятися. Та раптом один кінець пера попав супротивникові в ніс. Воїн дихнув, міцно замружився і чхнув, але так гучно і так кумедно, що його суперник не витримав і зареготав. Він і програв, бо за правилами двобою переможеним стає той, хто перший засміється.

Після врочистої частини було викопано невелику яму вимощено камінням і вистелено листям бананів. Сюди поклали двох рябих поросят, начинених горіхами та фруктами, і запалили багаття. Навкруги поширювалися такі смачні пахощі, що Ганнібал не витримав і зарикав на всі джунглі.

— Нарешті будемо їсти! — наслідуючи лева, заревів Рапас, і всі подумали, що то говорить лев.

Після загальної учти люди пішли відпочивати. Рано-вранці Чінга Чанга розбудив братів і повів їх до широкої річки, яка впадає в океан. Тут на них чекали човни-довбанки і воїни з веслами напоготові. Коли вони сіли, барабанщик, що сидів на кормі, почав руками вибивати такт. Чоловіки всі як один опустили весла, і човен стрімко подався вперед.

— Куди ми пливемо?—спитав Рапас.

— Шукати зброю.

— Як ти її знайдеш, не маючи навігаційного приладдя? — здивувався Напас.

— Дуже просто: ось на краю затоки росте розлогий баобаб Він закриває величезну скелю. Відпливши від берега, ми спершу побачимо той величезний камінь, а потім з’явиться шпиль далеких гір… Тоді й розпочнемо пошуки.

Припливли до мілини й розпочали пошуки. Обв’язавшись вірьовками, водолази взяли по великій каменюці, за їхньою допомогою дуже швидко опинилися на дні мілини. Під водою вони прив’язували бочки, а інші їх витягували. За кілька годин було витягнуто всі сорок чотири бочки. З веселою піснею воїни рушили назад.

Коли повстанці вибили днища бочок, то радості їхній не було меж. Кожен із них отримав або гвинтівку, або револьвер і по жмені патронів. На честь братів вони знову організували свято з піснями, танцями, стріляниною з гвинтівок.

— Що ви весь час святкуєте? — Напас був прикро вражений. — Зрозуміло, треба вчитися володіти зброєю, але ж і патрони треба берегти.

— А як же навчитися, коли не потанцюєш? — здивувався Чінга Чанга. — Танець — це академія, в якій людина навчається терпеливості, витримки, гнучкості і загальних, узгоджених рухів, а всі ці властивості якраз і потрібні озброєному воїнові.

— Коли так, — Ііе витримав Рапас, — тоді і я вам дещо покажу. — Він попрохав зробити невеличке підвищення, знайшов сковороду, кілька яєць і на очах усіх тубільців, випускаючи вогонь з рота, спік яєчню. Потім він попрохав принести кужіль вовни. І, на подив усім, запхав його в рот, Розжував і проковтнув. Затамувавши подих, люди спостерігали, що буде далі. Потім з рота Рапаса шугонув дим, потім полетіли іскри, а ще згодом Рапас почав витягувати з рота різноколірні стрічки й роздавати їх ошелешеним дівчатам.