Чак Палагнюк - Задуха

Вона витягає нитку, і крихітні шматочки їжі летять їй на халат.

І я говорю: а що значить Свята Трійця?

— Ну, — мовить Пейдж, — Бог-Отець, Бог-Син і Святий Дух. Троє єдині в цілому. Святий Патрик і трилисник. — Вона каже: — Розкрийте рота ширше.

Я говорю:

— Ви мені прямо скажіть, що там написано в маминому Щоденнику?

Вона дивиться на скривавлену нитку, яку щойно вийшла в мене з рота. Дивиться на крихітні шматочки їжі та крапельки крові в себе на халаті. Вона каже:

— Це доволі поширена серед матерів-одиночок нав'язлива ідея.

Вона знову лізе мені до рота своєю ниткою. Шматочки напівзгнилої їжі, про які я навіть не знав, летять у мене з рота. З цією ниткою в роті я почуваюсь як загнузданий жеребець із колонії Дансборо.

— Ваша бідолашна мама, — мовить Пейдж Маршалл і дивиться на крапельки моєї крові у себе на халаті, — вона щиро вірить, що ви — Ісус, син Божий. Друге пришестя Христа.

Мама ніколи не сідала в нові машини. Навіть якщо вони зупинялись, і водії самі пропонували нас підвезти, мама завжди казала:

— Ні.

Вони стояли на узбіччі, дивились услід новенькому «кадилаку», «б'юїку» або «тойоті», й мама казала:

— У нових машинах пахне смертю.

Це було, коли мама повернулася за ним утретє чи вчетверте.

У нових машинах пахне гумою і клеєм, а це запах формальдегіду, говорила йому мама, речовини, яку закачують у трупи, щоб вони зберігалися довше. Так само пахне і в нових будинках. І від нових меблів. І від нового одягу. Леткі отруйні речовини. Ти їх вдихаєш, вдихаєш — і спочатку все нібито нічого. Але якщо вдихати їх досить довго, в тебе починаються шлункові спазми, нудота і діарея.

Дивись також: хвора печінка.

Дивись також: шок.

Дивись також: смерть.

Для людини, яка шукає просвітку, говорила мама, нова машина — це не відповідь.

Уздовж узбіччя цвіли наперстянки, високі стебла з білими й малиновими квітами.

— І дигіталіс [14] Дигіталіс — наукова назва наперстянки. також, — говорила мама.

Якщо з’їсти квіти наперстянки, тебе нудитиме. Ти маритимеш, і в очах у тебе двоїтиметься.

Гора тягнеться до самого неба, чіпляючи вершиною хмари. Гора, яка заросла соснами, з білою шапкою снігу. Гора була така висока, що не важливо, скільки до неї йти, — вона однаково залишалася на місці.

Мама дістала із сумочки білу пластмасову трубочку. Обіперлася на плече дурного маленького хлопчика, засунула трубочку в одну ніздрю й глибоко вдихнула. Потім упустила трубочку на узбіччя, але не піднімала. Просто стояла — дивилася на гору.

Гора була така висока, що не важливо, як далеко ти поїдеш, — вона однаково бовванітиме на обрії.

Коли мама відпустила його плече, він нахилився й підняв трубочку. Витер кров полою сорочки і простяг трубочну мамі.

— Трихлоретан, — сказала мама, демонструючи йому трубочку. — В ході своїх численних експериментів я дійшла висновку, що це — найкращі ліки від небезпечної зайвини людських знань.

Вона прибрала трубочку в сумку.

— Оця гора, наприклад, — сказала мама. Вона взяла хлопчика під підборіддя й повернула його голову так, аби він також дивився на гору. — Це велика гора. У якийсь момент мені здалося, що я дійсно її бачу.

Пригальмовує чергова машина, щось коричневе, чотиривідерне, щось занадто вже навернуте, з останніх моделей, і мама махає рукою: проїжджай.

На якусь частку секунди мама побачила гору, не думаючи про гірськолижні курорти і снігові лавини, не думаючи про заповідники дикої природи, про рух тектонічних плит, про мікроклімат, дощову тінь і розташування інь і ян. Вона побачила гору без обрамлення мови та слів. Без тісної клітки асоціацій. Вона побачила гору без усієї сукупності знань про те, що собою являє ця гора.

Те, що мама побачила в цю частку секунди, було навіть не горою. Це був не природний ресурс, не фізичний об'єкт. У нього не було імені.

— Це велика мета, — сказала мама, — знайти ліки від знання.

Від освіти. Від умоглядного життя всередині свідомості.

Машини минали маму з маленьким дурненьким хлопчиком, які йшли вздовж шосе, не віддаляючись од гори й не наближаючись до неї.

Іще з часів Адама та Єви, говорила мама, люди були занадто вже мудрагельними — що не пішло їм на користь. Не треба було їм куштувати це яблуко з Дерева Пізнання. Мамина мета — знайти якщо не повне зцілення, то хоча б ліки від знань. Повернути людям невігластво, яке в англійській звучить і пишеться точно так само, як слово, що означає невинність і чистоту.