Чак Поланік - Чарівна ти

У перший день свого повернення до «Бі-Бі-енд-Бі» вона знайшла собі співмешканку.

Незважаючи на те що Монік вважала себе представницею богеми, вона із задоволенням кинула убогу студію, яку винаймала разом із двома сусідками під мостом Костюшко. Не встигла Пенні оком мигнути, як Монік уже діставала з таксі та тягла у вишуканий передпокій міського будиночку картонні коробки. Він запаху сандалового дерева сховатися було неможливо, але чудернацька музика індійської сітари Монік допомагала заповнити порожнечу. Щоб відзначити їхню першу спільну ніч, неохіппі, що переїхала до Пенні, приготувала каррі з тофу. Опісля обидві жінки плюхнулися на диван у кімнаті з домашнім кінотеатром, кожна з пакетом попкорну на колінах — дивилися наживо церемонію нагородження «Оскар».

Коли камера в театрі «Кодак» показала панораму глядачів, що зібралися на свято, Пенні не могла стриматися. Вона вишукувала бліде хлоп’яче обличчя Максвелла, його м’яке біляве волосся. Он там, у проході, сидів П’єр Ле Куржетт, приятель Алюет. Звісно, він присутній, бо ж Алюет мала отримати нагороду за найкращу жіночу роль. Пенні впізнавала багатьох можновладних людей, які принижували або скоса дивилися на неї. Важко повірити, що нещодавно вона була серед них. Ця частина її життя блякнула, мов мрія про секс. Вона дозволила Максвеллу ізолювати себе задля задоволення, що перетворилося на звичку, без жодного емоційного зв’язку, але тепер вона звільнилася.

Після постійних випробувань Максвелла та оцінюючих поглядів чистокровних завсідників модних курортів, яких вони зустрічали, Пенні вже не була такою вразливою до того, що її пожадливо пожирають очима. Час від часу вона чула, як клацають фотокамери папараці, але більше на них не реагувала. Пенні призвичаїлася до того, що всі очі завжди спостерігають за нею, тому вона мала нову розслаблену поставу.

Через таку свою нову самовпевненість або через нове вбрання вона нерідко ловила на собі зацікавлені чоловічі погляди. Коли вона прогулювалася Лексінгтон-авеню, то майже не впізнавала своє відображення у вітринах «Блумінгдайла». То неспішно крокувала довгонога амазонка. Куди й поділася дівоча гладкість. Волосся колихалося сяючою хвилею.

Озираючись назад, Пенні раділа, що Місто Світла ніколи не чуло про вершкове морозиво з крихтою.

У кімнаті-кінозалі вони з Монік добродушно посперечалися за пульт. Обидві глузували, дивлячись на екран, де менш відомі кінематографісти та продюсери красномовно висловлювали свою вдячність. Зі сцени проводжали переможця у категорії «Найкращий документальний фільм», потім трансляцію перервала реклама.

На екрані телевізора з’явилося кілька усміхнених молодих жінок. Усі скупчилися навколо столу. У центрі кадру найгарніша з дівчат задула свічки на торті з нагоди свого дня народження, а подружки вітали її подарунками. Задля сміху кожен подарунок виявився яскраво-рожевою коробкою, прикрашеною візерунчатим білим логотипом «Чарівна ти». Дівчата знизували плечима та хихикали. Ніби розділяючи якусь дивовижну таємницю, вони стискали губи та шепотіли одна одній на вушко. Іменинниця так пищала, наче в рожевих коробках була нірвана.

Пенні здавалося малоймовірним, що такі дівчата — стрункі, з очима як у лані, гладенькою чистою шкірою — мали якісь проблеми з пошуком залицяльника. Вони — останні в світі жінки, які б мали купувати вібруючі Максвеллові прилади.

Раптом Пенні уявила собі, як мільярди самотніх дружин або одиноких жінок ганьблять себе в ізольованому забутті. У бараках гетто чи в напівзруйнованих сільських будинках. Навіть не намагаючись зустріти потенційного партнера. Живуть і помирають, і єдиний за все життя їхній сексуальний партнер — пристрій лінії «Чарівна ти». Замість того, щоб бути повіями або мадоннами, вони дають обітницю безшлюбності, але багато займаються сексом. На думку Пенні, це зовсім не скидалося на соціальний прогрес.

Рекламу на телебаченні завершив знайомий слоган: солодкий жіночий голос промовив: «От-от з’явиться заміна мільярду чоловіків…»

— У них на П’ятій авеню є фірмова крамниця, — з набитим попкорном ротом промовила Монік. — Не можу дочекатися, коли вони завтра відкриються.

Пенні розмірковувала над відкриттям головної крамниці. Уже зростала черга з жінок, розпочинаючись за два квартали до самого магазину, аж від 55-ї вулиці. Увесь фасад будівлі оздобили рожевими дзеркалами, тому будь-хто, намагаючись зазирнути досередини, бачив лише своє улесливе рожеве відображення.