Чак Поланік - Чарівна ти

— У символічному акті в традиціях вуличного політичного театру, — читав Максвелл, — експериментальний об’єкт воліла, щоб учений, який проводив експеримент, пристебнув її ланцюгом розпластану до воріт біля будівлі Американського банку.

Ця сцена відразу ж спалахнула у живій уяві Пенні. Оголена дівчина в місячному сяйві, її ноги широко розведені. Експериментальний об’єкт № 3828 запропонував себе у якості юнацької пожертви на вівтар капіталізму. Максвелл став навколішки та витягнув на повну довжину подовжувач язика. Притиснувся вустами до її лобка.

— Увесь фокус у тім, як рухати язиком, — продовжував він. — Немов співаєш. Щоб не втомлювалися м’язи нижньої щелепи, не слід тримати щелепи на одному місті. Після нетривалого застосування продукту об’єкт виказав своє задоволення, заволавши: «Я віддаю вам своє тіло на 99 відсотків!»

Максвелл пригадав, що ці вигуки принадили натовп бородатих радикалів, які всі бажали взяти участь у експерименті.

— Після невеличкої настанови, — цитував Максвелл свої нотатки, — всі присутні навчилися успішно використовувати продукт № 223.

Для Пенні вже стерлася межа між дійсністю та уявою. У наркотичному мареві вона відчувала, як у неї всередині орудують язиками кудлаті політичні активісти. Крізь це марево прорізався голос Максвелла, котрий розповідав, як на місце події прибула нью-йоркська поліція. За кевларовими заслонами їхніх шоломів обличчя розгледіти було неможливо, але вони повитягали свої кийки та стали погрожувати оголеному безсоромному об’єкту експерименту.

— Тільки-но випробування завершилося, — дістався висновку Максвелл, — об’єкт прийшов до тями та став удавати, що проковтнув якийсь наркотик, відомий як ЛСД. Вона попросила, щоб зняли кайдани, та благала дати грошей, аби дістатися літаком до Талси…

Тренувальні табори олімпійської збірної. Випадкові книжкові клуби. Гуртки вишивання. Повсюди Макс знаходив об’єкти для експериментів, не став винятком і елітний Союз сестер, до якого належала Пенні.

Після енної догани Максвелла через імітацію оргазму Пенні піймала себе на тім, що чинить навпаки. Вона стримує всі свої реакції на його потуги. Хоч як старанно Максвелл намагався задовольнити Пенні, вона почала притримувати своє вищання на доказ його генію. Вона вочевидь його карала, але Пенні було байдуже. Її мучила образа. У світі Максвелла вона почувалася лише інструментом того, чия єдина мета — занотувати рівень свого успіху.

Одного вечора він випробував на ній пару затискувачів на соски, експериментуючи з коливаннями низької напруги. Короткі синусоїдальні хвилі задоволення прокочувалися вгору-вниз по її спині, розгалужуючись вздовж рук і ніг. Спалахи електричного екстазу стікали з кінчиків її пальців, а над тім’ям з’явилося сяйво, подібне до ореола. Протягом усього випробування задоволенням Пенні навмисно примушувала себе мовчати. Спробувала відволіктися на кілька запитань з адвокатського іспиту, які досі пам’ятала. Спонукала себе подумки повторювати Геттісбурзьку промову Авраама Лінкольна слово за словом.

Без попередження він вимкнув батарейки, поставив крапку, безцеремонно забравши затискувачі з її сосків. Спершу Максвелл скрутив дроти у невеличку в’язку, відклав убік прилад і лише тоді заговорив, обернувшись до неї.

— Ти на мене сердишся, чи не так?

— Не потрібно мене звинувачувати, — відповіла Пенні. — Певно, твій винахід не працює.

— Не працює? — він усміхнувся. Скосивши очі у нотатки, він сказав: — Міс Гарриґан, ваш пульс сягнув 180 за хвилину. Температура в анальному проході майже 40 °С. Якщо б цей «прилад» був більш ефективним, ти би померла від коронарної або мозкової емболії.

Востаннє Пенні бачила Алюет Д’Амброзію під час коктейльної вечірки на Рю-Сен-Жермен. Акторку супроводжував один вродливий новеліст, П’єр Ле Куржетт, який цього року отримав Нобелівську премію з літератури. Вони були вражаючою парою. Пенні загубила їх у натовпі, але ближче до закінчення Алюет сама підійшла до Пенні. Знервовано озираючись, французька красуня спитала:

— Де Макс? — І, не дожидаючи відповіді, прошепотіла: — Я помилялася, коли не довірилася тобі. Ми повинні триматися разом, ти і я. Інакше ми у великій небезпеці.

Жінки зустрілися вперше після того випадку з «подружніми каменями». Француженка виглядала кепсько, мов обтягнута шкірою оболонка себе колишньої. Від неї не пахло алкоголем, але вона вочевидь була збудженою. Вагомий сапфір на її шиї мерехтів на фоні її почервонілих персів.