Чак Поланік - Чарівна ти

Пенні похитала головою. Вона ледь була присутня у цьому світі. Коли вона занурилася у задоволення, не залишилося ані минулого, ані майбутнього. Нічого не існувало поза межами цієї миті найвищої насолоди. Існувала лише ця енергія, що охопила все її тіло, — більше нічого.

— Тієї миті, коли я послаблю тиск, кров плине до твоїх статевих органів і ти відчуєш насолоду, про яку навіть не мріяла. — Після такого попередження Пенні відчула, як він забрав пальці зі спини. Її поглинуло щось яскраве та грандіозне.

— Волай! — наказав Максвелл. — Не стримуй свій екстаз. Не вдавай з себе дурнувату святенницю, Пенні. Кричи!

Але Пенні не могла. Довгий безсоромний крик народжувався в горлянці, але вона зціпила зуби. Її кінцівки мимоволі билися та смикалися. Хвиля богохульних криків та казна-які вигуки таки вирвалися з її рота, а диктофон писав.

Вона захлиналася стогоном. Прохолодна рука торкнулася її шиї та завмерла там.

Максвелл промовив:

— Констатую: пульс об’єкта прискорений та нерівний. — Він наговорював на диктофон. — Дихання поверхневе, усі ознаки того, що вона входить у вимушену еротичну кому.

Пенні відчула, що помирає. Образ Максвелла наче вкрився інеєм, а на краях потемнішав.

Максвелл простягнув руку за чимось на столі. Великим пальцем руки, затягнутої у латексну рукавичку, він відтягнув їй повіку та спрямував у райдужну оболонку яскравий ліхтарик.

— Зіниці реагують мляво, — диктував він. Незважаючи на все це важке випробування, він продовжував нагнітати стегнами, без зупинок засаджуючи та витягуючи свій сталевий пеніс.

— А чого з сексом має бути інакше? — поважно мовив Макс. — Усі фільми, музика, живопис розраховані на те, щоб маніпулювати та спонукати нас. — Він лизнув два пальці та наче ножицями на мить став торкатися її розпухлих статевих органів. Такі маленькі хитрощі сповнили Пенні задоволенням, геть позбавивши розуму. Хай би про що вона зараз міркувала — вмить забула. — Ліки розроблені для того, щоб допомагати найбільш ефективно, — продовжував він. — Чом би нам не присвятити стільки ж уваги сексу?

Пенні здригалася, наче злочинець на електричному стільці. Кінцівки її не слухалися, а плоть тремтіла, наче у збудженої ляльки. Язик вивалився з рота та сьорбав повітря.

— Не відключайся, — попередив він. — Тебе схопить удар.

Пенні відчула, як щось торкнулося її лоба.

— Температура об’єкта знижується… 36,9 °С… 36,3 °С. — То був скроневий термометр. Холодні губи притиснулися до її вуст. Це були губи Максвелла. Його тепле дихання наповнило її горло, надуло легені. — Об’єкт перестав дихати, — доповів він. Повітря з його легенів ще раз наповнило її легені. Так само, як його член заповнював її піхву. — Роблю спроби врятувати об’єкт експерименту. — Через усе, що відбувалося, Пенні тьмяно усвідомлювала, що він продовжує її трахати, рухаючись так само довго і плавно. Він слідкував за пульсом у неї на шиї. — Скористайся моїм диханням, — наказував він. — Скористайся повітрям, що я вдуваю в тебе, щоб заволати. Виплесни своє захоплення. — Рівним, безбарвним голосом він додав: — Не слід вмирати, коли тебе очікує ще стільки насолод…

Тепер Пенні розуміла, чому жовта преса називала його Оргазмаксвеллом.

То, певно, перший та останній раз, коли Пенні бачила його оголеним. Далі сексу було багато, мабуть, надто багато, але жодного разу Максвелл не користався власним статевим органом.

Тільки-но Максвелл, вибачившись, вийшов до ванної кімнати, Пенні перемотала диктофон і спробувала віднайти свій галас. Щоб витерти його. Той бруд, що лився з її рота, принижував її гідність. Навіть для своїх власних вух вона волала, наче одержима демоном. Наче розум втратила. І голос взагалі не нагадував її власний, а скоріше відчайдушне тваринне ревіння на молодик.

За словами Оргазмаксвелла, цей жахливий крик врятував їй життя. Цим криком вона дозволила напрузі оргазму, що погрожував забрати життя, пройти через себе, не залишаючи довгострокових нівечень. Він твердив, що мета кожної жінки не бути судном, а бути саме каналом. Задля того щоб вижити, все треба пропускати крізь себе.

У перервах між марафонськими збуджуючими утіхами, кульмінацією яких ставали нищівні оргазми, Максвелл повчав Пенні. Він вводив їй у піхву палець і, наче нічого не сталося, казав:

— Це твоя уретра. — Повертаючи палець, продовжував: — А це… це губка уретри, яку ще називають G-точка.

Від цих екскурсій, які проводили його пальці, вона здригалася всім тілом.