Чак Поланік - Чарівна ти

Якщо це був комплімент, Пенні чула й ліпші.

— Будь ласка, не ображайся, — м’яко заспокоював він. — Поглянь на себе. У тебе хрестоматійна піхва. Твої великі статеві губи точно симетричні. Твоя проміжність просто чудова. А вуздечка клітора та вульва… — Здавалося, що йому забракло слів, він притиснув руку до грудей і глибоко зітхнув. — З біологічної погляду, чоловіки цінують таку одноманітність. Пропорції твоїх статевих органів ідеальні.

Під його поглядом Пенні відчула себе не жінкою, а об’єктом наукового експерименту. Морською свинкою або лабораторним щуром.

І навіть не допомогли слова Максвелла:

— Жінки твоєї соціальної групи та економічного стану — цільові споживачі більшості товарів, що виробляються в світі.

Чомусь, напевно через спринцювання, Пенні відчула, як у роті в неї розчиняються зуби. Кістки в ногах тануть.

— Це посилить задоволення. — Своїми колінами він іще більше розсунув їй ноги. Його збуджений пеніс здіймався над нею, вже затягнутий у презерватив. Максвелл натягнув на перший ще один, про щось патякаючи.

Промовляючи, він роздивлявся вишикувані на столику блискучі флакони. Вибрав один, капнув кілька прозорих капель собі на долоню. Потім додав ще кілька крапель з іншого флакону, потім із третього.

— У твоєї шкіри трохи підвищена лужність. Я саме виготовляю необхідний лубрикант, щоб змастити тебе задля еротичних утіх.

Він повільно протер змащеними руками її вульву, уважно стежачи за тим, щоб не надто глибоко занурюватися в піхву. Наостанок він змастив свій збуджений член.

Пенні захихотіла, розм’якла, наче лялька з ганчір’я.

Він узяв якусь річ зі столу. Виявилося, то був мініатюрний цифровий диктофон. Натиснувши кнопку, він промовив:

— Якщо ти не заперечуєш, я би волів записувати наше заняття задля мого дослідження. — На пристрої замерехтіло крихітне червоне світло. Максвелл почав диктувати: — Виходячи з дещо грайливої поведінки об’єкта, можна беззаперечно сказати, що спринцювання піхви подіяло повною мірою.

А тепер він увійшов у неї, долаючи опір рідини у піхві. Він проштовхував рідину все глибше. Розбовтуючи й сколочуючи суміш.

Пенні задихалася. Вона крикнула водночас від незручності й задоволення. Відчула, як волога витікає з неї та вбирається постільною білизною. Відчула, як рідина розтікається всередині. Пенні марно намагалася ухилитися від відчуття. Коли задоволення зростало, підкоряючи собі дівчину, Пені зрозуміла, чому Алюет була такою розлюченою. Хай би з чого складалася рожева рідина, сідниці Максвелла та його пеніс, немов насос, здавалося, втискають її у кров. Насамкінець її ноги так розм’якли, аж дівчині почало здаватися, що вони літають. Відчуття поширилося й на руки. Розум силився усвідомити те щастя, про існування якого вона навіть не підозрювала.

Вона майже не помічала присутності Максвелла. Доки його стегна повільно ходили туди-сюди, він не зводив ввічливого погляду з її обличчя, спостерігаючи за реакцією. Він лизнув свої пальці та ніжно щипнув її соски, зосереджено слідкуючи за її обличчям, мов грабіжник-ведмежатник за хитромудрим замком. Не зупиняючись, він узяв ручку й зробив нотатку в блокноті.

Він пестив внутрішню поверхню її стегон, клітор. Він безліч разів крутив стегнами, міняв кут та швидкість поштовхів. Відповідно до її реакції він відточував глибину кожного поштовху. На диктофон він коментував:

— Тазове дно об’єкта нарешті розслабилося. — Однією рукою, затягнутою в латексну рукавичку, він потягнувся до її попереку, помацав хребет, доки знайшов те, що шукав. У цій точці його пальці посилили масаж.

— Щоб ти розуміла, що відбувається, — пояснив Максвелл. — Я двома пальцями намагаюся стиснути передню коронарну артерію Гібберта. Це проста тантрична техніка, якої мене люб’язно навчив один йог зі Шрі-Ланки. — Він говорив, наче екскурсовод: язикатий та трохи поблажливий. — Задля того щоб обмежити приплив венозної крові у пах, я зумовлюю оніміння твого клітору. — Хай там що він робив, очі для цього йому були не потрібні. Пальці знали свою справу. Він не відводив погляду від Пенні.

— Для цього процесу надто важлива твоя реакція, — продовжував Максвелл. Голос його лунав нечітко, але Пенні намагалася сконцентруватися. — Розумієш? — допитувався він. — Похитай головою, якщо розумієш.

Пенні кивнула.

— Ти повинна бути готовою. Не бійся, — заспокоював він. — Не бійся кричати. Ти повинна дозволити задоволенню хлинути крізь себе. — Він дивився на неї без натяку на усмішку. — Якщо перешкоджати плину задоволення, воно може вбити.