Крістоф Рансмайр - Останній світ

МЕДЕЯ

В «Останньому світі». Заголовний персонаж Назанової трагедії, що з успіхом іде в усіх театрах імперії і приносить її авторові славу. Котті здається, що він упізнає цю постать серед личин карнавальної процесії блазнів у Томах — здоровенна, вимащена червоною фарбою жінка з тулубом із дерева та соломи. Вона раз у раз підкидає вгору тоненькими ручками картонну голову й з пронизливим криком ловить її. У Назоновій трагедії Медея вбиває рідного брата, четвертує труп і кидає відтяту голову на скелі.

У давньому світі. Заголовний персонаж зниклої трагедії Овідія; дочка колхідського володаря Еета, онука сонячного бога Геліоса, велика чарівниця. Закохується в Ясона, допомагає йому здобути золоте руно, вирушає з ним як його дружина до Іолка, там убиває Ясонового дядька, вбиває наречену Ясона, своїх дітей від нього, втікає в Афіни до царя Егея, виходить за нього заміж, намагається отруїти його сина Тесея і знов утікає. Крім багатьох інших чарівних сил, має також здатність повертати назад час і омолоджувати все живе.

В посуді міднім могутнє дання закипає тим часом…

Варить коріння, підтяте серпом на долах гемонійських,

Квіти, насіння і з трав темнолистих відтиснені соки.

Ще докидає туди й камінці з щонайдальшого Сходу,

Й чистий пісок, що його Океан омивав при відпливі.

Хлюпнула трохи роси, котру в місячну ніч назбирала.

Пугача, птаха понурого, кидає крила з їх м'ясом,

Нутрощі вовка, що вигляд хижацький на образ людини

Може змінити. Змії кініфійської шкіру тоненьку

Теж не забула в казан опустити. Була ще печінка

Оленя жвавого; ще й голова криводзьоба, а з нею

Яйця ворони, що дев'ять віків уже провікувала.

Врешті, ще й інших чимало речей, котрі й назви не мають.

Все це від самого дна заколочує аж до блідої

Піни давно вже засохлим уламком старої оливи.

Раптом галузка суха, що крутилась у міді гарячій,

Вся забростилась, немов навесні, й незадовго взялася

Листом, а далі на ній зарясніли й оливки вагомі.

Тільки-но через краї казана мовби виплюне піну

Полум'я — вже на тім місці, де впали розпарені краплі,

Трави ростуть соковиті, м'які, розсипаються квіти.

МЕМНОН

В «Останньому світі». Переселенець з Ефіопії, забобонний садівник у Назоновій віллі на п'яцца дель Моро. Вранці після знаменитого виступу поета підстригає в садку живопліт, очкує дику вишню і вбачає у величезній голубиній зграї, що пролітає над садибою, затьмарюючи небо, щасливу прикмету. Насправді ж у цій зграї, чия тінь пропливає над будинком, садком, над цілим міським кварталом, уже відчуваються барви Чорного моря.

У давньому світі. Ефіопський цар; син богині вранішньої зорі Аврори та оберненого в безсмертну цикаду Тітона. Як один з останніх троянських героїв, гине від руки Ахіллеса. Поки його тіло згорає на поховальному вогнищі, Аврора слізно благає Юпітера полегшити її страждання.

Схвально всевишній кивнув.

І як тільки, спаливши Мемнона,

Вогнище впало стрімке й на погідному небі прослались

Чорного диму клубки, — як туман, що його видихає

Річка і крізь пелену навіть сонце пробитись не може, —

Так, закружлявши, збивається сажа й стає поступово

Тілом, що має форму свою й од вогню переймає

Душу й життєве тепло; від легкого кружляння — ще й крила.

Начебто птиця була. Та за мить таки справдішня птиця

Вже лопотіла крильми. Ще хвилина — й кружляло їх безліч,

Сестер таких же прудких, що початок однаковий мали.

Вогнище тричі вони облетіли і тричі в повітря

Голос один подали…

МІДАС

В «Останньому світі». Заголовний чоловічий персонаж Назонової комедії, яка викликає в Римі скандал. У п'єсі йдеться про одного захопленого музикою судновласника з Генуї, в якого від його шаленої жадоби все, до чого тільки він торкнеться, обертається на золото. В останній дії судновласник — худий, як тріска, весь брудний, з потворними ослячими вухами — серед золотої пустелі; в його довгому монолозі трапляються сховані за паліндромами та акрофонічними перестановками імена відомих у місті голів наглядових рад, депутатів та суддів. Після трьох вистав, що їх глядачі зустріли з тріумфом, з волі одного лігурійського сенатора, який володів у Генуї та Трапані корабельнями, комедію забороняють. Озброєний залізними палицями загін кінної поліції не дає глядачам увійти до театру, а акторам — вийти з нього; і акторів, і глядачів покалічено, і одні в своїх золотистих, а другі в святкових вечірніх костюмах лежать, спливаючи кров'ю та стогнучи, на сходах перед театром, поки їх звідти забирають. Цей скандал обертається для Назона цілком несподіваними наслідками: тепер його ім'я знають навіть торговці рибою та лимонадом, міняйла і зовсім неписьменні люди; він стає популярним.