Маті Унт - Прощавай, рудий кіт

Здесь есть возможность читать онлайн «Маті Унт - Прощавай, рудий кіт» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Прощавай, рудий кіт: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Прощавай, рудий кіт»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Цей твір уперше побачив світ сім років тому в шкільному альманасі, бо автор його в той час іще навчався в школі.
Маті Унт назвав свій твір «наївним романом». І справді, на перший погляд він ніби наївний. Але саме ця «наївність» чудово передає характерне для молодої людини сприйняття світу — свіже, безпосереднє, щире. «Наївний роман» дуже швидко став однією з улюблених в Естонії книжок для підлітків. У виданні 1967 року, звертаючись до читачів, Маті Унт пише: «Готуючи нове видання «Рудого кота», я зробив деякі виправлення, бо альманах «Тіпа-Тапа» вийшов ще 1963 року, тобто давненько, і «наївність» роману тепер видалася мені занадто вже наївною. Але разом з тим я знаю, що перероблений в аспекті 1967 року, роман досить багато втратив би. Тому я обмежився переважно скороченням, а також замінив деякі надто великі «наївності» на менші. Сподіваюся, я не засмутив цим прихильників наївності і загальна наївність усе-таки, лишилась».
«Прощавай, рудий кіт» — це художня сповідь молодої людини! нашого часу, юнака, котрий чесно заявляє, що в людині він ставить найвище, яким хоче бути сам, сміливо виступає проти міщанства в усіх його проявах.
В цьому найбільша цінність «наївного роману» Маті Унт.

Прощавай, рудий кіт — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Прощавай, рудий кіт», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ви зовсім не вмієте малювати, — мовила Лійгер. — Ніякого уявлення про техніку.

Всі мовчали.

— Зате у вас є наполегливість, розумієте — наполегливість… Так… Як вас звати?

— Майя.

— Майю, що ви хочете?

Аарне глянув на Майю. Запитання було дуже несподіване.

— Хочете вчитися, так? Це важко, повірте мені. Ви навіть не уявляєте, як це важко. Працюєш доти, доки голова піде обертом. Надвечір ви ситі мистецтвом по горло, але на другий день починаєте все з початку. Малюєте безглузді горщики, вази, поки замерехтить в очах… Розумієте?

Майя кивнула головою.

— Ви хочете вступати до художньої школи? Аарне непомітно схопив Майю за руку і міцно стис.

— Так, хотіла б…

— Я вірю, що ви працюватимете, — усміхнулась художниця. — Я допоможу вам, як зможу. Але раджу ще раз: подумайте все-таки… Покликання художника найжахливіше у світі. Якби я могла, то втекла б від мольберта світ за очі.

— Однак ви нікуди не тікаєте, — усміхнувся Аарне.

— Так. Це у мене в крові.

Через кілька хвилин Майя і Аарне вийшли з маленького будинку.

На зеленкувате небо висипались перші зірки. Надворі похолоднішало, рипів сніг. Біля хвіртки раптом Майя обернулася до хлопця.

— Ти вдоволений?

Аарне тільки хитнув головою. Цієї миті він дуже любив Майю. На комірі її пальта від дихання забіліла легка паморозь.

Майя ніби прочитала думки Аарне. Вона піднесла голову і розтулила губи, так що хлопець побачив її зуби.

…Хтось пройшов повз них і щось промовив. Вони цього не помітили.

— Ти вдоволений? — знову спитала Майя

— Так, люба!

Майя поклала голову Аарне на плече. Хлопець відчув її волосся. У місті один за одним згасали вогні. Якийсь димар димів у небо. Сніг був солодко-рожевий, люди ховали обличчя у підняті коміри.

Наприкінці грудня цього року морози доходили до тридцяти градусів. А вони цілувались і забули навіть про страх перед учителями.

Несподівано Аарне спитав:

— Скажи, чи ти не робиш усе це заради мене? Може, ти просто хочеш мені подобатися?

Майя не відповіла.

— Скажи, може, тебе це не цікавить?

Автобус з гуркотом промчався мимо. На їхніх обличчях замерехтіло світло і згасло.

— Цікавить, повір мені…

Щось у голосі дівчини не сподобалось Аарне.

— Ти не обманюєш?

— Ні, але я боюсь.

— Чого?

— Може, з мене нічого не вийде…

— Знову! Вийде.

— А якщо ні?

— Вийде.

— Звідки ти знаєш?

Аарне навіть розізлився.

— Звідки? Чи в тебе немає ані крихти віри?

Майя схопила його за руку.

— Прошу, не кажи так… Якщо у мене є віра, то це йде від тебе…

Аарне мало не сказав, що у нього самого нема віри. Але згадав почуття обов'язку і промовчав:

— Ти повинен мене примушувати, — мовила Майя. — Повинен! Зрозумій! Зрозумій, я хочу!

— Що?

Я хочу щось робити! Не можу отак ходити поруч з тобою. Мені соромно!

Аарне схопив Майю за плечі і міцно притис до себе.

— Ти чудова дівчина, знаєш?

— Ти чудовий.

— Я — ні.

Йому пригадались жовтий будинок, Корнель і лист матері. І раптом хлопець відчув, що змерзли ноги, і згадав, що на завтра він нічого не вивчив.

Аарне закінчив писати листа. Була дванадцята година ночі. Починався новий рік. Аарне вимкнув світло і погасив свічку. Тоненький дим піднімався з тліючого гнота. У кімнаті стало біло. Спогади разом із тінями лізли під диван, шафу.

Скільки проблем… Історія з щоденником. Корнель. Навчання. Майя. Тітонька Іда. Квартира.

Він засипав, рахуючи дні канікул. Десять днів.

ПРОСТО ОДИН ДЕНЬ

У школі все було, як і раніше.

Аарне відчував, що не може зосередитися на уроках, весь час дивиться у вікно. Минали дні. Тітонька Іда уникала зустрічатися з ним: побачивши з вікна, що Аарне йде додому, тої ж миті зникала в сусідній кімнаті і там плела до самого вечора. Близько восьмої години з крижаним виразом обличчя заходила в кімнату і до одинадцятої слухала передачі різних радіостанцій. У старому будинку панувала невидима напруженість. Тільки тітонька Амалія тихо походжала по кімнатах, обмацувала знайомі стіни і речі, сідала то тут, то там, чистила нігті, щось бурмотіла собі під ніс. Інколи вона сідала на канапу поруч Аарне.

— Що робиш, Аарне? — питала вона.

— Нічого, — відповідав хлопець.

Тітонька, помовчавши трохи, нахилялась до Аарне і плямкала беззубим ротом:

— Іда дуже тебе любить.

— Так.

— Будь все-таки хорошим хлопцем, Аарне…

— Гаразд, — погоджувався Аарне, а сам думав, чи бачить його напівсліпа тітонька Амалія.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Прощавай, рудий кіт»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Прощавай, рудий кіт» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Прощавай, рудий кіт»

Обсуждение, отзывы о книге «Прощавай, рудий кіт» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x