Галина Пагутяк - Діти

— Кусай, тільки щоб не боліло дуже!

Лис вкусив легенько Лялечку за палець.

— Справді, не снишся! Ну, добре, ведіть мене. Я спати хочу!

— Ходімо, — зітхнув лис.

І вони пішли стежкою. Попереду Мацько, за ним Лялечка, а позаду лисичка.

— Ти на мене не сердишся? — все допитувався лис.

— Серджусь! — відповідав Лялечка.

— І як я не додивилась, що в нього ноги брудні! — забідкалась лисичка.

Лялечка розплющив очі. Над ним стояла бабця.

— Спи, спи. Ще рано, — пробурчала вона.

— Бабо, — підхопився Лялечка. — А правда, що я був у лісі?

— Ні, — відказала вона. — Тобі все приснилось.

— Був, був! — образився Лялечка. — Лисичка ще казала, що в мене ноги брудні…

— То я казала.

— Все одно був! І на лиса я вже не гніваюсь. Я його люблю! Тільки ти мене в ліс пусти. Я ще картини лисової не бачив.

— Аякже! Сьогодні неділя. Після обіду ти поспиш трохи і підемо в ліс.

— Правда?

— Якщо будеш чемний, — подумавши, відповіла бабця і вийшла з кімнати.

— А мене ти любиш? — спитало кошеня, котре не встигло вискочити слідом за бабою.

— Люблю! — запевнив його Лялечка, а що він не виспався цієї ночі, то зручніше вмостився у ліжку і знову заснув.

У вікно стрибнув сонячний зайчик і сів йому на щоку, але хлопчик не прокинувся, тільки на губах у нього затремтіла легка, ледь помітна усмішка.

З липня — 20 вересня 1980 року

Начальнику відділення МВС майору міліції Іванишину Л. М.

молодшого сержанта Гнатюка Володимира Сергійовича

Рапорт.

Доводжу до вашого відома, що мною 23.X на вулиці Міцкевича коло будинку № 16 о 23.20 був затриманий громадянин Процик Данило Михайлович, який в нетверезому стані розбив вітрове скло приватної автомашини № (нерозбірливо), що належить громадянину Бецу Григорію Івановичу. При затриманні виявив фізичний опір.

Директорові ремонтного заводу тов. Степняку К. М.

слюсаря Процика Д. М.

Пояснювальна записка.

Я, Данило Михайлович Процик, не був на роботі через те, що мене посадили на 15 діб, а до того тримали у витверезнику. Нічого не пам’ятаю, бо був п’яний і дурний. Я той камінь знайшов на асфальті. Тільки пам’ятаю, що був у ресторані, обмивав свою получку. Так з кожним буває. Я на роботі не п’ю, можете спитати всіх слюсарів. Обіцяю, що буду поводитися морально. А тому Бецу заплачу за скло, най не переживає.

Ну й Даник! Влип! Я щойно в двір заскочив по нужді, коли чую гвалт. Репетує Даник: «То, як на мене, його в тюрму треба садити!» Ну, думаю, шкура, друга свого продає. А то він на Беца каже; «Мало він накрав! «Волгу» має, гадаєте, на зарплату купив? Подивіться, яку морду наїв!» Еге, думаю, влип мій Даник! Не сподівався, що він такий слабак. Скільки п’ю з ним, а таке перший раз чую… Стою, трясуся: зараз ще про мене скаже! Тільки так потягнуть. Та ні, Даник ніби не такий. Даник за компанію повіситься. І не помилився. Даник репетує, не хоче сідати в міліцейську машину. Напитись до того, щоб проти представника влади йти, то вже не жарт. А як я йому скажу? Стою в під’їзді, але мовчу, як риба. Було ж усе, як в кращих домах Лондона. Прийшли культурно в ресторацію, сіли. З нами був Вовка, але він потім відколовся, знайому кобіту здибав, то вже до неї став клинці підбивати, хоч кобіта й не перший сорт, так собі фіфочка сухоребра. Ми з Даником і те, і те замовили. Їмо, п’ємо «сухач», та й горілку, музику слухаємо, я хотів було підспівати трохи, а Даник мене під бік штурхонув: «То тобі не вдома, не за самогонкою й пирогами з бульбою! Що про нас люди скажуть?» А я йому: «Де ти тут людей бачиш? То їсть женщин… Диви, як дівки горілку глушать! Та порядна дівчина в ресторан не піде й не буде там пити нарівні з хлопом». «Темнота ти! — каже до мене Даник. — Щетиною заріс по самі вуха, а на когось пальцем вказуєш…»

Завівся. Він у мене при галстуку був, ну й пана почав з себе корчити. А сам хто? Слюсар! Промовчав я. Знаю, що Даника п’яного ліпше не чіпати, психований він трохи.

Значить, сидимо й п’ємо. Даник їсти захотів. Якраз шніцель подали. Взяв він культурно ножа, виделку, а я й собі, як мавпа, той шніцель ножем ріжу. А тут одна з тих дівок як захихоче до свого кавалера: «Диви, село шніцель ножем ріже!»