Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- Ось і ви, Ґа, - сказав він. - Ми за вами скучили.

Командир Ґа глибоко, серйозно вклонився, виконуючи першу обіцянку, котру дав Сан Мун.

Великий Керівник усміхнувся:

- Ну ось, це ж не важко, - сказав він. - І це ж вам нічого не коштувало, правда?

Він поклав руку на плече командирові й поглянув йому в очі:

- Тільки кланятися треба на людях. Чи не це я вам казав?

Командир Ґа мовив:

- То можна ж потренуватися?

- О, це той самий Ґа, якого я люблю! - втішився Великий Керівник. На столі стояло опудало сибірської сріблясто-чорної лисиці, яка наче завмерла в стрибку на білу мишу-полівку, - подарунок Константіна Доросова, мера Владивостока. Великий Керівник, здається, милувався хутром лисиці, але натомість погладив мишу, що вишкірила зуби до страшного звіра.

- Я мав би вчинити з вами суворо, Ґа, - промовив він. - Я вже згубив лік вашим гріхам. У вас згоріла наша найефективніша тюрма й разом із нею півтори тисячі найкращих в’язнів. Я досі намагаюся пояснити китайському прем’єр-міністру оту вашу витівку в шеньянській лазні. Мій водій, який двадцять років мене возив, досі лежить у комі. Новий - він добре водить, звичайно, але я скучаю за старим - то надійний, не раз перевірений товариш.

Тут Великий Керівник повернувся до співрозмовника. Натиснувши на плече Ґа, поставив його на коліна й тепер нависав над ним:

- І те, що ви мені тоді сказали в опері, назад уже не повернути. За це все відповісти можна хіба що головою. Який же керівник держави не бажав би, щоб вас не стало, щоб ви зникли разом з усім, що накоїли? Чи ви забули, що я дав вам Сан Мун? Однак я можу все ж поставитися поблажливо до ваших дивацтв. Тож я даю вам ще один шанс. Чи приймете ви від мене нове завдання?

Командир Ґа опустив очі й кивнув.

- Ну то вставайте! - сказав Великий Керівник. - Обтрусіть порох з ваших ніг, відновіть свою гідність.

Він показав на тарілку на столі.

- Чи бажаєте сушеної тигрятини? - спитав він. - Скуштуйте, прошу вас, і візьміть трохи додому синочкові: хлопцю корисно поїсти тигра. Хто їсть тигра, стає як тигр - так кажуть у народі.

Командир Ґа взяв шматочок: м’ясо було жорстке й мало солодкуватий присмак.

- А мені воно не йде, - сказав Великий Керівник. - Чи теріякі [36] Мається на увазі маринад на основі соєвого соусу з цукром. туди поклали, чи що. Бірманці прислали нам у подарунок. Чи ви знаєте, що моє вибране зараз друкують у Ранґуні? Треба й вам, командире, писати твори. Маю надію, то будуть цілі томи про тхеквондо. - Він поплескав командира Ґа по спині. - Авжеж, ми скучили за вашим тхеквондо.

Великий Керівник повів командира Ґа з приміщення довгим білим коридором, який повільно вигинався туди й сюди: у разі нападу янкі не мали б лінії вогню, довшої за двадцять метрів. Таку саму форму мали й тунелі під ДМЗ: інакше б один-єдиний південний рядовий, стріляючи абикуди в темний прямий коридор, міг би стримати напад цілого загону.

Вони пройшли чимало дверей: за ними, здавалося, були не контори й не житлові приміщення, а робилися численні проекти Великого Керівника.

- У мене щодо вашого завдання добрі передчуття, - сказав Великий Керівник. - Коли це ми разом бралися за таке?

- Так давно, що й не згадаю, - відказав командир Ґа.

- А ви їжте, їжте, - припрошував на ходу Великий Керівник. - Так і є: ваша тюрма вас геть змучила. Треба повернути вам силу. Але ваша краса, Ґа, бачу, при вас, еге ж? І прекрасна дружина: не сумніваюся, ви так зраділи, що вона знову з вами. Така чудова актриса: треба мені придумати їй нову роль у кіно.

Глуха луна від кроків казала Ґа, що над ним - сотні метрів каменю. Відчувати такі глибини - справа досвіду. На рудниках можна вловлювати примарну вібрацію вагонеток з рудою в інших коридорах. Звук обертових молотків не долинає до вуха, але відчувається зубами. А коли десь стається вибух - то його місце всередині гори можна визначити за тим, як зі стін злітає пил.

- Я покликав вас сюди, - сказав Великий Керівник на ходу, - тому що американці скоро до нас приїдуть - і їм треба нанести такий собі ударчик: із тих, що влучають по ребрах і перехоплюють подих, але не залишають сліду. Ви готові до такого завдання?

- Чи ж не бажає віл ярма, коли народ голодний?

Великий Керівник засміявся:

- Ця тюремна справа пішла на користь вашому почуттю гумору! Ви раніше були такий серйозний, такий напружений. А всі ті ваші несподівані уроки тхеквондо!

- Я тепер нова людина, - відповів Ґа.

- Ха! - відгукнувся Великий Керівник. - Якби ж то більше людей їздили по тюрмах!