Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Звичайно, громадяни, він збрехав: немає такої речі, як нічні ринки!

Важливо те, що, коли командир Ґа повернувся у вікно, ніхто не підвів голови. Усі працювали, коли він струшував із форми мокре листя. У Південній Кореї робітники, звичайно, почали б скиглити й нарікати, що хтось порушує «закон», віддаючи державну власність. Але в нас усім керує дисципліна і люди розуміють, що на все є причина, що жодна справа не залишається непоміченою, що коли людина дає старій бабі на дубі лічильник Ґейґера, то це тому, що так хоче Великий Керівник. Чи є два командири Ґа, чи один - це вже як вважатиме за потрібне Великий Керівник.

Ідучи назустріч своїй долі, командир Ґа помітив товариша Бука, який показав йому великий палець. Дехто вважає товариша Бука людиною веселою, навіть розв’язною. Звичайно, у нього брова розірвана просто чарівним шрамом, яким він завдячує своїй дружині, що не вміє шити. Але пам’ятаймо, громадяни, що показати великий палець - це той жест, який янкі показували, перш ніж скидати свої снаряди на мирне населення Північної Кореї. Просто подивіться кіно, і ви побачите ці усмішки, ці підняті пальці - а потім бомби, що падають на нашу неньку Корею! Подивіться «Раптовий напад», із прекрасною дружиною самого Ґа в головній ролі. Подивіться «Останній день березня», про той день у 1951 році, коли американці скинули сто двадцять тисяч тонн напалму на Пхеньян, після чого там залишилося стояти лише три будівлі. Тож покажіть Букові великий палець, але вниз - і більше не звертайте на нього уваги! На жаль, його ім’я ще час від часу будете чути, але він більше не герой нашої історії й віднині ми не звертатимемо на нього уваги.

А що ж командир Ґа? Хоч яким недосконалим, слабким ми вважаємо його характер, знайте, що це історія зростання і спокути, історія, де просвітлення досягає зовсім скромна й непримітна особа. Хай вас надихає ця повість, коли ви матимете справу з морально нестійкими сусідами чи з егоїстами, які використовують на себе все мило в громадській лазні. Знайте, що людина може змінитися й усе може скінчитися добре, адже наша повість обіцяє найщасливіший кінець, який ви тільки чули в житті.

На командира Ґа чекав ліфт. У ньому стояла красуня в синьо-білій формі й синіх окулярах. Вона нічого не казала. У ліфті не було кнопок, і вона не поворухнулася. Як спускався той ліфт і чи саме ця жінка керувала ним, Ґа сказати не міг, але невдовзі вони провалилися кудись глибоко під Пхеньян. Коли двері відчинилися, він опинився в прекрасній кімнаті, де стіни оздоблювали подарунки інших світових вождів. Там були книготримачі з носорожого рогу від Роберта Муґабе, Верховного Президента Зімбабве; чорнолакова маска довголіття від Ґая де Ґрева, міністра закордонних справ Гаїті; срібний вітальний адрес із днем народження від Центральної Хунти М’янми.

Раптом загорілося яскраве світло. З нього вийшов Великий Керівник, такий сповнений гідності, високий, і рушив до командира Ґа, і командир Ґа відчув, що всі його земні тривоги зникли і його наповнило відчуття щастя. Немов саме його єство огортали надійні, захисні руки Великого Керівника, і він відчував лише бажання служити своєму славному народові, який вселив у нього таку впевненість.

Великий Керівник твердо склав руки і промовив:

- Будь ласка, годі кланятися, мій любий громадянине. Це все тривало довго, Ґа, занадто довго. Народ потребує вас нині. Я планую один славний жарт із нашими американськими друзями. Чи готові ви мені допомогти?

Чому ж, громадяни, Великий Керівник не показав, що його засмутив вигляд цього самозванця? У чому полягає план Великого Керівника? Чи розвіється довгий сум нашої актриси Сан Мун? Дізнаєтеся завтра, громадяни, у наступному випуску північнокорейської повісті року!

Ліфт стрімко рушив униз - у бункер 13, де командир Ґа мав зустріти Великого Керівника. Ґа відчув гострий біль у барабанних перетинках, і тіло обм’якло, наче він почав падати в тюремну шахту. Побачивши товариша Бука - його усмішку, його веселий жест, - він відчув, як утворюється розрив між тією людиною, якою він був, і тією, якою став. Тільки товариш Бук існував по обидва боки прірви командира Ґа - знав його і молодим героєм, який літав до Техасу, і новим чоловіком Сан Мун, найнебезпечнішою людиною в Пхеньяні. Новому Ґа стало моторошно. Він заново відчув, що не є нездоланним, що над ним стоїть не просто доля, а небезпека.

Коли двері ліфта відчинились у глибинах 13-го бункера, добірні охоронці провели 11-точковий обшук командира Ґа - але це не було гірше, ніж знайомий йому обшук після кожного повернення з Японії. Кімната була біла й холодна. У нього взяли аналіз сечі та пасмо волосся. Ледве він устиг знову вдягтись, як почув стукіт підборів у коридорі - а тоді охорона віддала честь Великому Керівникові. Потім двері просто відчинилися й зайшов Кім Чен Ір. На ньому був сірий костюм-комбінезон і дизайнерські окуляри, що посилювали його грайливий погляд.