Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

Він глянув на двері будинку. Там тихо стояли діти: дівчинка років одинадцяти і трохи менший хлопчик. Вони тримали за нашийник лискучого собаку з потужними лапами.

- Брендо! - вигукнув командир Ґа, і собака вирвався й побіг до нього.

Катахула помчав вистрибом, махаючи хвостом. Пес скакав, намагаючись лизнути його в обличчя, а потім ліг на живіт, намагаючись схопити його за п’яту.

- Вам його передали! - радів він. - Очам своїм не вірю, вам передали цього собаку!

- Передали цього собаку? - не зрозуміла вона. Раптом її голос посерйознішав. - Звідки ти знаєш, як його звати? Ми тримали собаку в секреті, щоб його не забрали.

- Звідки знаю? Та я йому дав цю кличку! - сказав він. - Щойно перед тим, як його вам торік передали. «Брендо» - так у Техасі називають щось таке, що твоє навіки.

- Зачекай, - сказала вона, уже без жодної гри. - Усе ж таки, хто ти насправді?

- Я - хороший чоловік. Я той, хто буде робити все для тебе.

Ґа впізнав у її очах такий особливий, невеселий вираз. Так дивиться той, хто зрозумів, що тепер усе буде по-іншому і вже немає ні тієї людини, якою він був, ні того життя, яким він жив. Таке знання приходить нелегко, але з часом стане краще. І таки їй це легше, адже колись вона вже дивилася так - коли Великий Керівник віддав її як нагороду володарю золотого пояса, чоловікові, який переміг Кімуру…

У темній кімнаті в 42-му підрозділі цигарка вже дотлівала на губах командира Ґа. День був довгий, і спогад про Сан Мун знову врятував його. Але тепер треба дати їй відпочити: вона завжди буде близько, коли він її потребуватиме. Він востаннє всміхнувся думкам про неї - і цигарка вислизнула з губ і впала в заглибину між шиєю й ключицею. Там вона повільно тліла на живій шкірі - маленький червоний вогник, єдиний на всю чорну кімнату.

Боляче - але що таке біль?

Громадяни, слухайте добрі новини! На кухні, на службі, в цеху - де б не був розташований ваш гучномовець, зробіть гучніше звук! Передусім повідомляємо про цілковитий успіх кампанії «М’ясо з трави». Проте ще чимало землі треба нанести на дахи, тож усім головам домкомів необхідно провести додаткові організаційні збори.

Також надійшов час оголосити новий конкурс «Рецепт місяця»! Рецепт-переможець буде написаний на фасаді центральної автостанції, щоб усі могли його переписати. Переможцем стане той громадянин, який подасть найкращий рецепт локшини з коренем селери!

А тепер про події у світі. Тривають акти неприхованої агресії США: на сьогодні дві групи з ядерного бомбардування стоять у Східному морі, тоді як у самих Сполучених Штатах бездомні громадяни валяються на вулицях у калюжах власної сечі. А в нещасній Південній Кореї, нашій упослідженій молодшій сестрі, -повені й голод. Не хвилюйтеся, Великий Керівник Кім Чен Ір уже подав руку допомоги братньому народові й віддав наказ терміново доправити в постраждалі регіони мішки з піском і запаси харчів.

І нарешті, перша частина найкращої північнокорейської повісті цього року починається сьогодні. Заплющіть очі й уявіть собі нашу народну артистку Сан Мун. Викиньте з голови ті дурні чутки й поголоски, які останнім часом крутилися в місті навколо неї. Уявіть її такою, якою вона завжди житиме в серці нашого народу. Згадайте славнозвісну сцену лихоманки в «Жінці народу», де з лоба героїні, зґвалтованої японцями, тече піт, зустрічаючись при світлі місяця зі сльозою на щоці, скрапуючи на її патріотичні груди? Як може одна сльоза, що починалася краплею горя, перемінитися на потік рішучості і, урешті, на хвилю народного гніву? Звичайно, громадяни, освіжіть у пам’яті останні кадри «Істинної дочки Батьківщини», де Сан Мун у кривавому серпанку з’являється з поля бою, врятувавши наш прапор, а за її спиною горить і йде на дно переможена американська армія.

А тепер уявіть її будинок на мальовничих схилах гори Тесон. Від підніжжя гори здіймаються свіжі пахощі кімерсенії та кімченірії з теплиць ботанічного саду. Далі розкинувся Центральний зоопарк, найкращий зоопарк світу, у якому доступні для огляду понад чотириста видів тварин - живих і добре доглянутих. Уявіть дітей Сан Мун - небесних створінь, які сповнюють дім пишною музикою санджо [34] Жанр традиційної корейської музики. - хлопчик грає на теґемі [35] Корейський традиційний музичний інструмент - велика бамбукова поперечна флейта. , а дівчинка - на каяґемі. Навіть наша народна артистка повинна чинити народну справу, тож вона займалася консервацією морської капусти, щоб, якщо повториться важкий березень, її сім’я змогла його пережити. Морську капусту хвилі виносять на берег у таких кількостях, що вона здатна нагодувати мільйони людей, а висушена, може використовуватися для набивання матраців, ізоляції, покращення чоловічої сили та палива для місцевих мегаватних станцій.