Умберто Еко - Номер нуль

— Що таке?

— Час вечері вже минув, а у моїй головоломці ще бракує кількох деталей. Поговоримо про це згодом.

Я не міг збагнути, чи то Браггадочо був чудовим оповідачем бульварних романів, який переповідав мені свій роман розділ за розділом, дотримуючись відповідної suspense [128] Невизначеність, напружене, тривожне очікування (франц.). у кожній «наступній частині», чи він справді шматок за шматком створював свій сюжет. Однак наполягати не було потреби, бо на той час через усю ту тяганину зі смердючими рештками мене вже нудило. Повернувшись додому, я теж випив снодійне.

— Для випуску 0/2 треба написати провідну статтю про чесність, — мовив до нас того ранку Сімей. — Уже всі знають, що партії прогнили й усі хапають хабарі, тому треба показати, що при бажанні ми могли б розгорнути проти партій цілу кампанію. Треба поміркувати про партію чесних людей, громадян, здатних говорити про іншу політику.

— У цьому треба бути пильними, — застеріг я. — Хіба це не позиція «пересічного громадянина» [129] Популістично-права політична партія, що існувала в Італії в 1946 — 1949 роках. Ідеологія — монархізм, антикомунізм. Названа на честь однойменного видання Гуільєрмо Джаніні, який був лідером партії. Так виник термін «квалункізм» — ідеологія «пересічного громадянина», якій властива не підтримка будь-якої сили, а цинічна незацікавленість політикою, відсутність соціальної відповідальності та антиполітичний популізм. ?

— «Пересічного громадянина» поглинула й позбавила мужності християнська демократія, яка на той час була надзвичайно впливовою та хитрою. А сьогоднішні християнські демократи заледве тримаються на ногах, нині уже не часи героїв, тож це просто банда пройдисвітів. Тим паче, що наші читачі зараз уже не знають, що то був за «пересічний громадянин», адже то події сорокап’ятирічної давнини, а наші читачі не пригадують, що коїлося навіть десять років тому. В одному впливовому щоденному часописі, що віддає шану рухові Опору, я нещодавно побачив дві світлини: на одній зображено вантажівку, у якій сидять партизани, а на іншій — вишикувалися люди у фашистській формі, які здійняли руки догори у вітальному жесті [130] Типове вітання фашистів та нацистів, запозичене з часів Римської імперії, яким у ті часи вітали військових полководців. Звідси італійська назва «римське вітання» (salute romano). й яких називають «сквадристами». Але ж сквадристи [131] Squadrismo — використовували переважно для боротьби з наростаючим соціалістичним рухом, що протистояв фашизму. Фашистські загони організовували страйки проти збільшення податків у містах, які контролювали соціалісти, а також залякували виборців під час виборів. існували у 20-х роках і фашистських мундирів з грубого сукна не носили, а ті, що на фото, — то фашистські ополченці кінця тридцятих — початку сорокових років, читач мого віку легко їх розрізнить. Я не вважаю, що у газетних редакціях працюють лише редактори, які бачили на власні очі те, що й я, але ж я прекрасно відрізняю мундири берсальєрів Ламармори [132] Берсальєри — стрільці в італійській армії, елітні високомобільні піхотні частини. Започатковані в 1836 р. у сардинській армії (П’ємонт) генералом Алессандро Ферреро делла Мармора. від солдатів Бави Беккаріса [133] Фйоренцо Бава Беккаріс — італійський генерал, відомий придушеннями повстань у Мілані в 1898 р. , навіть попри те, що народився за багато років потому, як і перших, і других уже давно не стало. А якщо наші колеги мають погану пам’ять, то поміркуйте, чи спроможні наші читачі пригадати, що таке «пересічний громадянин». Утім, повернімося до моєї думки: нова «Партія чесних людей» може зацікавити купу люду.

— «Ліга чесних», — мовила Майя усміхаючись. — Так називається старий роман Джованні Моски [134] Італійський художник, письменник, журналіст (1908—1983 рр.). , написаний до війни, але й зараз цікаво було б його прочитати. У ньому йшлося про таке собі union sacrée порядних людей, які мали проникнути до лав нечесних, щоб викрити їх і врешті навернути до чесності. Але щоб нечесні їх прийняли, члени товариства мали поводитися теж нечесно. Уявіть самі, що сталося згодом: ліга чесних перетворилася поволі на лігу нечесних.

— Це література, любонько, — зауважив Сімей, — а хто нині згадає, хто такий той Моска? Ви забагато читаєте. Облишмо вашого Моску, але якщо ця справа вам не до душі — ви не мусите брати в ній участі. Пане Колонно, допоможіть мені написати потужну провідну статтю. Адже ви майстер.